Глава 4
Мужики ходять по вулицях і обіцяють пригостити горілкою самого щасливого людини з народу, щоб з’ясувати, кому на Русі жити добре, проте до них підходять тільки глибоко нещасні люди, які хочуть випити, щоб утішитися. Ті, хто хочуть похвалитися чимось хорошим, виявляють, що їх дріб’язкове щастя не відповідає на основне питання. Наприклад, білорус радіє, що тут роблять житній хліб, від якого у нього немає різей в животі, тому він щасливий.
У підсумку відро з горілкою закінчується, і сперечальники розуміють, що так вони правди не знайдуть, проте один з тих, хто говорить пошукати Ермилу Гиріна. Ермил дуже поважаємо в селі, селяни кажуть, що це дуже хороша людина. Навіть розповідають випадок, що, коли Гірін хотів купити млин, а грошей на завдаток не було, той назбирав цілу тисячу борг у простого народу і встиг внести гроші.
Через тиждень Ермил роздав все, що займав, до вечора допитувався у оточуючих, до кого ще підійти і віддати останній залишився рубль.
Така довіра Гірін заробив тим, що, служачи писарем в князя, ні в кого грошей не брав, а навпаки, простим людям допомагав, тому, коли збиралися вибирати бургомістра, вибрали саме його, Ермил призначення виправдав. При цьому піп каже, що той нещасливий, так як вже сидить в острозі, а чому, не встигає розповісти, так як в компанії виявляється злодій.
