Глава 5
Далі мандрівники зустрічають поміщика, який у відповідь на питання, кому на Русі жити добре, розповідає їм про свої дворянські корені – засновник його роду татарин Оболдуй був обдертий ведмедем для сміху імператриці, яка натомість піднесла багато дорогих подарунків.
Поміщик скаржиться, що відібрали селян, тому немає закону на його землях, ліси вирубуються, множаться питні заклади – народ робить, що хоче, від цього убожіє. Далі розповідає, що не звик з дитинства працювати, а тут доводиться це робити із-за того, що відібрали кріпаків.
Нарікаючи, поміщик йде, а мужики жаліють його, думаючи, що з однієї сторони після скасування кріпосного права постраждали селяни, а з іншого – поміщики, що ця батіг хлестнула всі стани.
Частина 2. Последыш – короткий зміст
Ця частина поеми розповідає про навіженого князя Качатина, який, дізнавшись, що кріпосне право скасували, зліг з серцевим ударом і пообіцяв позбавити своїх синів спадщини. Ті, злякавшись такої долі, намовили мужиків підіграти старому батькові, підкупивши їх обіцянкою подарувати луки селі.
Важливо! Характеристика князя Качатина: егоїстичний людина, яка любить відчувати владу, тому готовий змушувати оточуючих робити абсолютно безглузді речі. Відчуває повну безкарність, думає, що саме за цим стоїть майбутнє Росії.
Деякі селяни підігравали барської прохання охоче, а інші, наприклад Агап Петров, не могли змиритися з тим, що на волі доводиться перед кимось схилятися. Потрапивши в ситуацію, в якій добитися правди неможливо, Агап Петров гине від мук совісті і душевних терзань.
В кінці глави князь Утятин радіє поверненню кріпосного права, говорить про його правильності на власному бенкеті, на якому присутні сім мандрівників, і в кінці спокійно помирає в човні. Луки при цьому селянам ніхто не віддає, а суд з цього питання не закінчено і по наші дні, як з’ясували мужики.
