Татари на Русі
Минуле Казані
Фортеця Казань результату XII століття стає престольним градом держави волзько-камських булгар. Через деякий час, країна підкоряється монголам, три століття підпорядковується Золотій Орді, булгарські правителі, схоже московським князям, вносять оброк, виправляють підлеглі функції.
До п’ятдесятим років XV століття, слідом за очевидним поділом Монгольської імперії, колишній її правитель Оду-Мухаммед, який опинився без власності, вторгся в булгарскую столицю, стратив намісника Алі-Бека, захопив трон.
1552 рік — в Казані прибув царевич Едигер — спадкоємець хана Астраханського. Едигер нагрянув c 10 тис. чужинців, кочівників свавільних, шляющихся по степу.
Іван IV Васильович, цар всія Русі, підкорює столицю Булгарії
Битва за Казань розігрувалося не з урожденными мешканцями держави, а з ратними масами Едигера, нагнанными їм з Астрахані. Багатотисячної армії Івана Грозного противоборствовала зграя чингізиди, що складалася з народностей Середнього Поволжя, Тюркських племен, ногайців, марійців.
15 жовтня 1552 року, через 41 день відважної захисту, під час остервенелого штурму здався славний благодатний місто Казан. Після оборони столиці полягли практично всі її захисники. Місто піддався тотального розкрадання. Уцілілих жителів чекала жорстока кара: поранених чоловіків, людей похилого віку, дітей — всіх добили тріумфатори за наказом московського царя; молодиць з крихітними немовлятами услали в невольничество. Якщо б цар всія Русі, разделавшийся з Казанню і Астраханню, замислив здійснити обряд хрещення проти волі всіх татар, то, безумовно, вчинив би чергове свавілля.
Ще Петро I ратував про створення моноконфессионального християнської держави, але при його правлінні до загального хрещення народів Русі не дійшло.
Хрещення татар на Русі відбувалося з першої половини 18 століття. 1740 рік — імператриця Анна Іоанівна видала указ, за яким всі иноверческие народи Росії повинні були прийняти православ’я. За приписами новонаверненим не личило жити разом з іновірцями; нехристів належало переселяти в окремі місцевості. Серед визнали православ’я татар-мусульман була мала частка, набагато менше, в порівнянні з язичниками. Положення породжувало незадоволення корони і адміністрації, які взяли на озброєння практику останньої чверті XVI ст. можновладці ініціювали кардинальні санкції.
