Куликовська битва: коротко про найважливіше про причини, значення, хід та підсумки битви

Куликівське битва — переломний момент у відносинах між Московським князівством і Золотою Ордою. Фактично це перший крок до незалежності і закінчення ярма. На світову політичну арену виходить Московська Русь. У даній статті розглянуті причини і наслідки Куликовської битви і дається короткий зміст ходу битви.

Історична обстановка на кінець XIV століття

Наприкінці чотирнадцятого століття Золота Орда втрачає колишню могутність через «політичної чехарди», яка відбувається після смерті хана Джанібека (цей період названий літописцем «великої замятней»), територія Орди розпадається. Імперія Чингісидів втрачає контроль над такими народами, як гузи, мордва, камські булгари.

Темник Мамай (темник – командир «темряви», десяти тисяч вояків), який зумів зробити політичну кар’єру при хані Абдуллі (фактично керуючи від його імені), пізніше захоплює владу в Причорномор’ї. У своєму правлінні він орієнтується на Захід, зокрема, розраховує на золото генуезьких купців, що мають колонію в Криму.
Увага! На думку Л. Н. Гумільова, найголовніше для генуезців отримати право торгувати на півночі Русі та придбати вигідний договір на видобуток хутра. За надання цих прав вони були готові профінансувати утримання війська Мамая. На щастя, операція не відбулася, домовитися з Руссю, яка не хотіла мати ніяких справ з латинянами, не вдалося.

Московське князівство значно посилює позиції під час «великої замятни». Дмитро Московський підкорятися Орді не звик: кілька разів йому доводилося йти наперекір ханської волі, віднімаючи ярлик на Володимирський престол (незважаючи на явне лідерство Московського і Тверського князівства, саме Володимирський престол підтверджував повноту влади правителя) у суздальського і тверського князів.

Очолювана Дмитром Івановичем, Московська Русь домагається підпорядкування від своїх головних конкурентів – тверських князів: досягнута домовленість щодо татар. За словами Дмитра, буде платити Русь «вихід» чи ні – залежить від рішення російських властей, в будь-якому випадку при військову загрозу з боку татар або при атаці російськими Орди всі князівства повинні битися разом.

Основні передумови:

Москва перестає брати в розрахунок волю хана на видачу ярлика і припиняє виплату данини в Орду.
У Нижньому Новгороді (на думку Гумільова з-за підбурювання єпископа Суздальського Діонісія) городяни влаштовують криваву розправу над татарським мирним посольством.
Князь Дмитро Боброк-Волинець захоплює булгар. Москва контролює торгові шляхи на Волзі.
Московське князівство змушує Казань (яка підпорядковувалась Золотій орді) сплачувати данину.
Мамай мстить за розправу над послами в Нижньому Новгороді, висилає каральний загін. Місто розорений.
1377 р. Черговий похід Мамая на Русь, що закінчився розгромом нижегородско-суздальських князів на річці П’яні.
1378 рік. Похід на Русь під керівництвом воєводи Бегіч. Розгром татар на річці Воже.

Важливо! Зіткнення сторін було неминучим. Формальним приводом до військових дією стала відмова виплачувати в Орду «вихід» в тому ж розмірі, в якому її виплачували ще при хані Джанибеке.

Сильним ходом Дмитра була ставка на підтримку церкви: на ратний подвиг князя благословляє преподобний Сергій Радонезький, який мав величезний суспільний авторитет. Похід проти татар набув значення патріотичного, духовного подвигу, завдяки чому вдалося зібрати значну народне ополчення. Формувати військо допомогли приблизно 30 міст: Володимир, Ростов, Кострома, Суздаль, Коломна, Муром, Углич та ін. Збір воїнів під прапори Москви відбувався в Коломиї.

Підготовка військ

Крім народних сил бік Москви підтримали полоцький і брянський князі – брати литовського князя Ягайла, які дотримуються антиордынских поглядів. У стані союзників Мамая у Дмитра був свій чоловік – князь Олег Рязанський: у 1371 році Олег і Дмитро конфліктували, і Олег зазнав жорстокої поразки від воєводи Донського – Дмитра Волинського-Боброка, тому він був ідеальним кандидатом на роль перебіжчика – його мотиви виступити на боці хана виглядали реалістично. Тим не менше, Олег Рязанський був головним інформатором ставки Донського про плани татар. Мабуть, Олег вирішив підтримати похід проти ординців з-за того, що Рязанське князівство найбільше потерпало від татарських нападів.

У ставкою татаро-монголів розрахунок був на допомогу литовського князя Ягайла, з військом якого планувалося з’єднатися перед сутичкою. Армія Мамая складалася з найманців, оплачуваних генуезьким золотом. Були мобілізовані черкеси, алани, половці. Чисельність татарського війська становила приблизно 60 тис. осіб, проти 40-тисячного російського війська.

Хід битви

Знаючи про намір темника з’єднатися з литовськими військами, Дмитро Донський спрацьовує на випередження: армія висувається назустріч татарам, плануючи битися до того, як вороже військо об’єднає сили з союзником.

8 вересня 1380 року учасники Куликовської битви форсували Дон для побудови в місці, розташованим між Доном і його притокою – річкою Непрядвой.

План Куликовської битви був наступним: передовий полк, що складався з коломенцев, прикривав великий полк, що знаходиться під командуванням Дмитра. Лівий (під командуванням Гліба Брянського) і правий фланги перебували з боків великого полку, прикривав резервні війська. Десять тисяч кінних воїнів розташовувалися в засідці (прийом з засадой був перейнятий у татар!), таємний загін очолювали Володимир Серпухівський і Дмитро Боброк-Волинець. Три ешелони оборони представляли значну силу, хоча обрана позиція не залишала жодного шансу до відступу.

Хід битви коротко:

Військові сутички між передовими загонами з обох сторін.
Ординці повністю знищують передовий полк.
Основний удар припав на центр (великий полк) і лівий фланг росіян.
Намагаючись відрізати лівий полк і пробитися до резервів, татарська кіннота розгортається тилом до полку Серпуховського і Боброка-Волинця.
Коли татари втрачають дію, десятитисячна російська кіннота з засідки починає атаку, що допомагає здобути перемогу.

Дмитро отримує прізвисько Донськой після Куликовської битви і зміцнює позиції Москви. Незважаючи на перемогу, наслідки Куликовської битви не були втішними: російські сили понесли величезні втрати, в літописах пишуть, що руська земля збідніла воєводами, слугами і всяким воїнством, від чого був страх великий. За оцінками вчених, втрати в ході Куликовської битви склали приблизно 20 тисяч російських воїнів, що дорівнювало половині війська. Найбільше постраждала піхота, особливо літописи про Куликовської битві відзначають москвичів: «москвичі яко не звичні до бою побежаху».
Важливо! Перемога була здобута і завдяки допомозі Олега Рязанського, який зміг затримати литовців (чисельність армії становила приблизно 80 тисяч), які не встигли до бою. Використовуючи тільки свій п’ятитисячний загін, Олег зумів затримати литовців на добу.

На думку Л. Н. Гумільова, запізнилися зірвали свою злість на обозах з пораненими, за що дядько Ягайла князь Кейстут отрешил останнього від престолу (на жаль, Ягайло зміг пізніше вбити Кейстута і повернути свої позиції).

Додаткова інформація:

Дмитро Донський воював серед російських ратників в рядах великого полку. Замість нього в князівському вбранні перебував боярин Михайло Бренок, загиблий на полі брані.
Описувана літописами легенда про монахе Пересвете і татарською воїна Челубее є чи не язичницьким пережитком: формою ворожіння, за якою заздалегідь визначали переможця.
Незважаючи на спільну перемогу, Дмітрій продовжує боротьбу за владу з суздальськими князями.
Москва продовжила виплачувати данину Орді (хоча і в меншому розмірі).
З точки зору ординців, це був удар Мамаю, який був узурпатором влади.

Історичне значення

Це історична подія є доказом об’єднання російського народу, адже в ній брали участь люди з Суздаля, Коломни, Пскова, Ростова та інших міст. : об’єднання представників різних князівств під стягом Москви явило світу доконаний факт, нове сформоване держава –Московську Русь, що об’єднала розрізнені руські землі. Москва стає безумовним лідером і тепер виражає інтереси російського суспільства.

Нарешті у відносинах між Руссю і Ордою історична ініціатива віддана російській державі. Незважаючи на те, що до фіналу історії російсько-ординських відносин залишається ще сто років (1480 р. — стояння на річці Угрі), Русь вже не є настільки залежною від ординських ханів як раніше.

Перемога над ординцями має значення для прихильників релігійного підходу, які відносяться до цієї події як до протистояння між християнською Руссю і мусульманської Ордою.

Значення битви:

Відбувається об’єднання російського народу.
Зменшується залежність від татар.
Москва стає визнаним політичним центром держави.
Московський князь набуває значення національного вождя північної Русі при захисті держави проти загарбників.

Джерела з повідомленнями про Куликовської битві

Існує чотири основних російських письмових джерела, що містять опис стародавніми авторами Куликовської битви: «Задонщина», «Сказання про Мамаєвому побоїще» (найбільш повний опис битви), «Коротка літописна повість про Куликовську битву», «Просторова літописна повість про Куликовську битву».

Також існують закордонні джерела, що розповідають про події тих років. Повідомлення про битву можна виявити у кількох західних хроністів. Інформація, наведена у Посильге, Лиденблата і Дітмара Любекського, дає відповідь на питання, в якому році була Куликовська битва, коротко повідомляє найважливіше про Куликовської битві.

Куликовська битва

Фільм «Куликовська битва»

Висновок