Пізня лірика Н. Заболоцького відрізняється поглибленням у психологічне й епічне начала. В цей період написано твір «У кіно», що датується 1954 р. В ньому знайшли місце автобіографічні та громадські мотиви (нагадування про табори, війни).
Тема вірш – незгасна любов у серці немолодої жінки. Автор показує, що справжнє почуття здатне пережити всі перешкоди, які створює доля. У зв’язку з цією ідеєю розкривається проблема штучності життя на екрані, яка нагадує бутафорію.
У центрі вірша зріла жінка, за якою ліричний герой спостерігає в кінозалі. Він підкреслює, що в кіно героїня прийшла після роботи і навіть втома не змогла втримати її вдома. «Важка турбота» на обличчі підказує, що в світі екранного мистецтва жінка намагається врятуватися від повсякденних проблем. Це їй не вдається, так як світ кіно вражає бездарністю, «площиною людей», і марними спробами «до правди життя прив’язати обман». Автор з іронією говорить про «рудого малому в коричневому фраку», гостроти і «брехня якого відрізняються рідкісною занудностью.
Жінка намагається зіставити долі кіношних героїв зі своєю, але це вдається погано. З обличчя її не сходить заклопотаність і ліричний герой-спостерігач намагається зрозуміти, що ж ховається в її минулому. Він запитує її про «другові милому», розуміючи, що відповіді не отримає, сам намагається знайти його. Ліричний герой припускає, що коханий жінки загинув на війні або «пропав в далекому краї». Останнім перифразом автор натякає на посилання в табір.
Спостерігач бачить, що почуття в серці героїні не згасли, більше того, вони породили нескінченне людське терпіння. Це дає надію, що історія коханих буде мати щасливе продовження. Ліричний герой звертається до глядачки на «ти» висловлюючи таким чином своє тепле ставлення до неї. Образ самотньої жінки узагальнений, адже сучасниці Миколи Олексійовича часто залишалися без другої половинки з-за історико-суспільних обставин.
Коротку «сценку» у кіно автор перетворює в широку панораму душі за допомогою художніх засобів. Автор використовує метафори («выраженье важкої турботи // не сходило з твого обличчя», «мистецтво намагалося до правди життя прив’язати обман», «відірваний від дому долею»), епітети («заклопотані риси», «примарні, плоскі люди», «далека весна»). Допоміжну роль виконують лексичні засоби, серед яких виділяються просторіччя («брехня», «плести» в значенні говорити).
Композиція вірша «В кіно» нескладна. Воно складається з дев’яти катренів з перехресною римою. Віршований розмір – трехстопный анапест. Донести ідею допомагає інтонація. Інтонаційний фон спокійний, але в середині вона вибухає питаннями, після чого знову відновлюється спокійний розповідь-рассужденье.
Твір Н. Заболоцького «В кіно» – яскравий зразок сюжетної лірики Н. Заболоцького, розкриває вміння автора відчувати жіночу душу і створювати глибокий психологічний портрет.
