Дія 5
Знову набережна Волги, міський сад. Смеркне. До сидить на лавці Кулигину підходить Тихон. Він роздавлений визнанням Катерини і посилає в її адресу побажання лютої смерті, починає жаліти її.
Кабаниха будинку точить невістку, немов іржа, Катя ж безсловесна і нерозділене бродить по будинку, ніби тінь. Все гаразд у сім’ї Кабанова, навіть Варя з Кудряшом втекла з дому.
Але Тихон сподівається на успішний результат – адже коханець за велінням дядечка посилається на цілих три роки до Сибіру. Приходить Глаша і повідомляє, що Катерина зникла.
Катерина одна, тихо бреде, розмовляючи сама з собою. Вона вже вирішила розлучитися з життям, хоч це і великий гріх. Одне її утримує – бажання побачити наостанок коханого і отримати від нього прощення за те, що накликало на нього нещастя. Борис приходить на заклик коханої. Він ласкавий з нею, каже, що не тримає на неї зла, але доля розлучає їх, а забрати чужу дружину з собою він не в праві. Катерина плаче і просить, щоб Борис в дорозі роздавав жебракам милостиню на помин її душі. Сама йде до берега.
Кулигин, Кабаниха і Тихон спостерігають за пошуками зниклої Катерини. Люди з ліхтарями обнишпорюють берег. Тихон в сум’ятті від страшних припущень, Кабаниха ж звинувачує невістку в бажанні привернути до себе увагу. Чути голоси з узбережжя: «Жінка кинулася у воду!» Тихон намагається бігти туди, але матінка не пускає, обіцяючи проклянуть. Приносять потопельницю. Катерина прекрасна і після смерті. Кабанов звинувачує матір у загибелі дружини.
Островський А Н — Гроза короткий зміст
Гроза.А.Н.Островський (короткий аналіз)
