Дія 2
Починається 2 дія в будинку Кабанових. Феклуша з Глашею розташувалися в кімнаті. Мандрівниця, спостерігаючи за роботою служниці, розповідає тієї, що діється на білому світі. І хоч повість її рясніє брехнею і невіглаством, Глаша уважно і з цікавістю слухає розповіді Феклуши, для неї це єдине джерело інформації.
З’являються Катерина і Варвара. Вони допомагають споряджати Тихона в тижневу ділову поїздку в інше місто. Феклуша вже пішла, Варвара посилає служницю з речами до коней. Катерина згадує давню дитячу історію, коли вона втекла до річки від образи на щось, попливла в човні і потім знайшли її за десять верст. Це свідчить про рішучість її характеру — незважаючи на лагідність дівчата, образи вона терпить до пори до часу. Варвара випитує у Катерини, хто ж той чоловік, з яким її серце ниє. Це Борис Григорович – племінник Савела Прокоповича. Варя запевняє Катерину, що і чоловік відчуває до молодої жінки почуття, а після від’їзду чоловіка потрібно влаштувати закоханим зустріч. Жінка лякається і рішуче відмежовується від цієї пропозиції.
Заходять Кабаниха з сином. Вона продовжує робити настанови Тихону, як вести себе в місті, які вказівки зробити дружині свого відсутність: слухати свекруха, ні в чому їй не перечити, не сидіти барыней без роботи, не переглядаються з молодими хлопцями. Тихон, конфузясь, вимовляє слідом за матір’ю ці накази. Потім їх залишають одних. Катерина, ніби передчуваючи біду, просить Тихона не кидати її одну або взяти з собою в місто. Але Тихон, змучений причіпками матері, радий хоч коротко, хоч ненадовго вирватися на волю.
Сцена прощання. Катерина обіймає чоловіка, чим викликає невдоволення свекрухи, мовляв, попрощатися, як слід, не вміє.
Потім Кабаниха довго просторікує про те, що після відходу старих останніх ревнителів старовини невідомо, як буде світ білий стояти.
Залишившись одна, Катя замість заспокоєння приходить в повне сум’яття почуттів і думок. Скільки не навантажувала себе роботою, серце було не на місці.
Тут Варвара підштовхує її до зустрічі з Борисом. Зробивши підміну ключа від садової хвіртки, Варя вручає його Катерині. Та намагається опиратися цим діям, але потім здається.
