Дія 4
Частково зруйнована галерея, стіни її помальовані картинами Страшного суду. Тут люди ховаються від дощу. Кулигин просить Савела Прокофевича зробити пожертвування для установки баштових годин в саду і громоотовода. Дикої лається, обзиваючи Кулігіна безбожником, бо гроза – це кара господня і не врятуватися від неї ніякими залізяками.
Після повернення Тихона додому Катерина перебуває в повному сум’ятті. Варвара намагається його напоумити і вчить не подавати ніякого виду. Сама-то вона давно поднаторела в хитрощах і обманах. Не домігшись бажаного, Варя доповідає Борису про стан Каті.
Чути гуркіт грому. Виходить сімейство Кабанова в повному складі. Тихон, помічаючи дивний стан дружини, жартівливо просить її покаятися в гріхах. Помітивши, як зблідла Катерина, сестра обриває жарт брата. До них наближається Борис. Катя на межі непритомності. Варя подає сигнал молодій людині, щоб той пішов.
Тут з’явилася Пані і почала лякати молодиць за гріхи таємні, і Катерина не витримує – в нестямі визнається в таємному зв’язку з іншим чоловіком протягом усіх десяти днів. Сцена покаяння головної героїні – це кульмінація в п’єсі.
