Розповідь Леоніда Андрєєва «Петька на дачі» – заклик до допомоги дітям з бідних сімей. Почувши історію відомого перукаря Івана Андрєєва про безрадісному дитинстві, письменник вирішив розвинути її в своєму творі. Розповідь справив величезне враження на читачів, так як тема була гостросоціальної і актуальною в той час. Та й зараз читачі співчувають долі головного героя і часто в цій історії знаходять щось до болю знайоме.
У центрі подій маленький хлопчик з бідної сім’ї по імені Петька. Його життя одноманітна і сірка. Мати прилаштувала хлопчика служити в перукарні в якості учня. Петька раз чув грізні вигуки Осипа Абрамовича: «Хлопчик, води!».
Герою було всього 10 років, але він вже не відчував себе дитиною. На це вказує яскрава деталь: тонкі зморшки прорізали особа Петьки. Він багато спав, але ніяк не висипався. Щоранку потрібно було виконувати одну і ту ж рутинну роботу, від чого Петькові не хотілося повертатися від сну в цю нудну реальність. У перукарні не було ні вихідних, ні свят.
Хто ж винен у тому, що у Петьки не було дитинства? Бідність, байдужість суспільства, і, звичайно ж, оточення і обстановка. Герой зростав у великому місті, в якому люди дбають лише про вигоду і про задоволеннях.
Образ міста представлений двома прикладами: перукарня і пейзаж за вікном. Приміщення перукарні було брудним і вульгарно обставленим. Відвідувачі не вимагали багато, тому про комфорт тут не йшло і мови. Серед вульгарності і бруду ріс Петька і такі ж маленькі учні, як він. Автор доводить, що дитина не може стати щасливою у такому місці. Ось тому у Петьки була мрія: знайти краще місце. Така можливість якось випала герою, коли він поїхав разом з матір’ю на дачу до багатому панові.
Світ дачі сильно відрізнявся від світу великого міста. Тут він нарешті побачив, що природа може радувати, а не пригнічувати сірістю від пилу. Синє небо, білі хмари, манлива до себе річка – все це пожвавило Петьку і повернуло в дитинство.
Спочатку герой трохи боявся темного лісу, який дивував своєю тишею. Його найбільше вабили зелені галявини, де можна було лежати і дивитися на чисте бездонне небо. Перші дні на дачі Петька вів себе пристойно, як старий. Але незабаром він усвідомив всю принадність перебування тут. І в цьому йому допоміг інший герой. Це був хлопчик, учень гімназії імені Митька.
Образ Міті важливий в оповіданні. Він не головний герой, але допомагає Петькові пізнати радості дитинства. Митя – протилежність Миколки, який став жертвою міста. Гімназист Митя, навпаки, був втіленням щасливої дитини. Він вчить Петьку бути таким же щасливим. Хлопчики разом рибалять, купаються в річці, досліджують руїни палацу. Митька беззаботен і простодушний, тому відразу безцеремонно вступає в розмову з Петром і дуже швидко сходиться з ним. Такими і мають бути діти, на думку письменника.
Гімназист Митя в оповіданні «Петька на дачі» – це герой, який символізує справжнє щасливе дитинство.
