Зображення любові в романі Пастернака «Доктор Живаго»

Звичайно ж, опис такого явища, як любов, присутня у багатьох літературних творах. Адже це те почуття, без якого в реальності людина не може довго прожити. Деякі письменники говорять про любов, як про щось високе, прекрасне, таємниче. Інші творчі особистості пов’язують любов з сумом, зі стражданнями, з почуттями туги.

Борис Леонідович був тією людиною, який об’єднав дві попередні позиції і возз’єднав печаль і радість, які приносить любов.

У романі «Доктор Живаго» читач може спостерігати за відносинами чоловіків і жінок, які обпікалися полум’ям страсної любові. Перед нами головний герой – Юрій Живаго і його улюблені жінки – Тоня і Лара. Вони зовсім різні, абсолютно не схожі один на одного. І, тому, Живаго не може, не бажає робити вибір між ними.

Вранці, після пробудження, йому добре з активною і діяльною Антоніною, яка виховує маленького синочка і постійно клопочеться по господарству. А ввечері, Юрій бажає залишатися з Ларисою – впевненою, тихою, спокійною. Саме з нею можна відпочити після бурхливо минулого дня. Кожна героїня намагалася завоювати увагу коханого і залишатися єдиною для нього.

Головний герой в різні періоди часу, в різних ситуаціях поводиться неоднаково по відношенню до улюблених дамам. В Тоні Юрій оберігав чистоту і спокій душі. Для головного героя поняття «вільної любові» були зовсім незнайомі. Не намагався він заповнювати чашу щоденного задоволення і за свої вчинки відчував небачену тяжкість совісті, яка була нечиста.

Любов до Юрія Антоніні та Ларисі можна порівняти зі стрілками годин. Поки годинник йдуть, перескочити певні відрізки часу неможливо. А якщо відносини перестануть існувати, що і годинник назавжди зупиняться. Так і сталося! Розлука з улюбленими зупинила ті самі стрілки, які так впевнено цокали до цього.

Дивіться також:  Аналіз вірша Пастернака «Єдині дні»

Навіть після смерті, Лариса продовжувала любити Юрія. А все тому, що почуття були справжніми, не тимчасовими, не скороминущими, а щирими і відданими.

Такі ж теплі почуття відчувала і Тоня по відношенню до Живого. У своєму листі вона зізнається в любові, в обожнюванні головного героя.

На прикладі представленого любовного трикутника підтверджується версія про те, що любов для Пастернака, це двоїстої почуття, яке може об’єднати в собі і неймовірну радість, і гнітючу печаль. Такий опис даного відчуття було досить рідкісним у текстах російської літератури, що і стало індивідуальною особливістю творчості Бориса Леонідовича.