Відомий художник Ст. Циплаков з величезним задоволенням зображував на своїх полотнах краси російської природи. Він малював всі пейзажі з натури, спостерігаючи за порами року, за зміною дня і ночі.
Моєю улюбленою картиною є «Мороз і сонце». Дивлячись на неї, ніби я переношусь на ту вулицю, яка повністю заметена снігом. Він всюди – і на дахах будинків, на деревах. Думаю, зовсім недавно тут пройшла снігова хуртовина, яка і залишила за собою стільки заметів.
З одного боку картини видніється кут будинку, який також припорошений снігом. Також, глядач звертає особливу увагу на упряжку коней, що тягнуть сани. Вони їдуть з лісу, з повним возом дров. Швидше за все, на вулиці сильний мороз, тому чоловік, який сидить в упряжці, поганяє коней все швидше і швидше. Він хоче зайти в теплий дім і швидше зігрітися. Та й жваві коні не відмовилися б від корму і затишного сараю.
На задньому плані картини засніжений пейзаж рівномірно з’єднується з небом, яке вкрите пишними хмарами. Через них на землю проникають яскраві промені сонця. Вони зовсім не гріють всі навколо, однак, заливають будинки, поля і луки світлом. Сніг, під сонячними променями, переливається, сяє.
Картина наповнена блакитними тінями. Вони роблять її більш м’якою, відволікають від холодного і промерзлого пейзажу. Вдалині, на обрії, ми бачимо темну смугу. Це густий і могутній ліс, який також припорошений снігом після минулої хуртовини.
Картина «Мороз і сонце» викликає на моїй душі спокій і тишу. Я уявляю, як можна насолоджуватися таким прекрасним пейзажем, дивлячись з вікна. Всередині тепло і комфортно, а на вулиці торжествує справжня зимова стихія.
