«Ніщо не буває так рідко на світі, як повна відвертість між батьками і дітьми» (Р. Роллан)

Батьки і діти – самі близькі люди на землі, адже їх зв’язок кровна. Але чому то їм важко довірити один одному абсолютно всі свої секрети. Дитина швидше розповість про свою таємницю найкращому другові, а мама або тато і зовсім воліють тримати сокровенне при собі. Не дарма Р. Роллан писав: «Ніщо не буває так рідко на світі, як повна відвертість між батьками і дітьми». Які причини цього?

Я вважаю, що відкритися один одному батькам заважає конфлікт поколінь. В одних сім’ях він настільки гострий, що подібний до вибуху, а в інших вміло ховається під масками байдужості. Тим не менш, без розбіжностей обходяться рідко. Діти вважають, що погляди батьків застаріли, а тому вони не зрозуміють їх проблеми. Якщо зізнатися, то мама і тато в кращому випадку промовчать або зроблять коротке зауваження, в гіршому – почнуть читати нотації і обмежувати заборонами. От і мовчить діти, намагаючись розібратися зі своїми маленькими і великими проблемами.

А що ж з батьками? Їм теж нерідко необхідно з кимось відверто поговорити. Але дітей вони не вважають найкращими співрозмовниками в таких розмовах. Діти, на їхню думку, недостатньо самостійні, можуть розбовтати те, що не потрібно. Іноді турботливі мами і тата просто не хочуть зайвий раз турбувати своє чадо.

Знайти підтвердження слів Р. Роллана можна і в літературі. Мати Віри Павлівни, головної героїні роману Н. Чернишевського «Що робити?», мріяла, щоб її дочка вийшла заміж за багатого. Вона наймала для дівчинки кращих вчителів, одягала її, як ляльку, нарешті, знайшла для неї вигідну партію. Вірочці не подобався наречений, який був небайдужий до всіх дівчат і жінок, але героїня підігравала матері. Чому вона не могла відверто поговорити з найріднішою людиною? Віра Павлівна прекрасно розуміла, що мати буде наполягати на своєму. Вона боялася цього. Друга, якому могла довіряти таємниці, Вірочка знайшла в особі Лопухова. Йому вона зізналася у своїй біді і, завдяки йому, врятувалася від невдалого заміжжя.

Дивіться також:  Який вплив батьки впливають на становлення особистості дитини?

Приклад з роману Н. Чернишевського показує, що неможливо бути відвертим з тим, хто прислухається тільки до себе, вважає себе абсолютно правим.

Все ж довірливі стосунки між батьками і дітьми можливі, але шлях до них тернистий. У повісті Ст. Короленка «Погане товариство» розповідається про конфлікт, який розгорівся між батьком і сином. Маленький хлопчик Вася став відвідувати людей з «поганого товариства». Це були жебраки, яких доля зовсім не жалувала. Вася почав їм допомагати, але батькові не зізнався, куди тікає, кому відніс ляльку сестри. Тут ми теж бачимо стіну недовіри. Батько в свою чергу, сварив сина, гнівався, поки не дізнався правду. Почувши про благородних вчинках своєї дитини, міський суддя відразу ж простив його, та ще й відпусти на похорон Марусі. Я думаю, що ці події навчили батька і сина бути відвертими один з одним.

Цей приклад показує, що діти і батьки можуть бути відвертими один з одним, потрібно лише один раз пересилити себе самого.

Можна зробити висновок, що відвертість між батьками і дітьми, дійсно, рідкісне явище. Потрібно прагнути до довірчим відносинам, адже так буде краще і батькам, і дітям.