Зоозакон
Якби була в мене можливість вирішувати питання від імені президента в життя, а не в творі, я б питання про братів наших менших вирішував на рівні президента. Так, закон про жорстоке поводження з тваринами в нашій державі існує, але він настільки «беззубий» і «ледачий», що результати його бездіяльності вражають.
Все частіше з’являються повідомлення про напад собак на людей, і результати цих нападів дуже плачевні. Але і «напади» людини на тварин просто жахають. Найстрашніше, що особливою жорстокістю відрізняються молоді дівчата і хлопці. Існує ціла організація «догхантерів», які не просто вбивають собак і кішок, а роблять смерть тварин надзвичайно болісною. До групи цих догхантерів зайти не складно, і там можна «посмакувати» переглядами і фото і відеозйомки з муками кішок і собак. І ніякого покарання, тому що закон не діє. Президент повинен викоренити цю ситуацію. У нас зараз по частинах розрубати тварина на очах у дітей легше, ніж потай розкрити машину. Це неприпустимо.
Свій твір – лист президенту, я пишу ще й тому, що не в силах вже спостерігати жорстокість людини. Беззаконням ми плодимо гвалтівників, маніяків і людей з порушеною психікою. Людина, що отримав задоволення від мук тварини, не здригнеться від плачу дитини.
Але і для любителів тварин в державі мають бути непорушні правила:
- власник тварини повинен обов’язково стерилізувати (за винятком тих тварин, які представляють породну цінність, що має бути підтверджено документом);
- власник зобов’язаний виконувати Правила утримання тварин у місті (такі правила є в кожному місті, важливо донести до кожного власника);
- тварина має бути з чіпом або клеймом.
А за порушення цих правил необхідно стягувати серйозні штрафи.
За бездомних тварин несе відповідальність держава. Дуже хороша практика у зарубіжних організацій. Там існують цілі організації під патронажем королів і президентів, які стежать за станом тварин у місті, існують притулки, які містяться на добровільні пожертвування.
У нас притулки для бездомних тварин теж є, але краще б їх не було. Це концтабору, де тварини вмирають повільною болісною смертю від голоду, хвороб і іклів «співкамерників». Хоча гроші виділяються, але ці гроші тут же осідають в кишенях власників притулків для тварин.
