У творчості Ф. В. Тютчева багато віршів, присвячених нічній порі. У цьому пласті лірики поет переплітає пейзажні та філософські мотиви. У 1829 р. з-під його пера з’явилися поезії під таємничою назвою «Бачення». У них Федір Іванович оспівує ніч, звертаючись при цьому до античних мотивів. Варто відзначити, що Стародавньою Грецією Тютчев зацікавився в дитячому віці. Його наставник Семен Раїч перекладав античну поезію.
Тема аналізованого вірша – пора чудес, що наступає в темний час доби. Автор стверджує, що ніч – час чарівництва, саме цей час доби найсприятливіший для творчості.
У творі «Бачення» Ф. В. Тютчев створює нічну замальовку. Він не намагається зобразити природу. Мета поета – відтворити таємницю ночі, її чари. Його ліричний герой впевнений, що явища і чудеса відбуваються лише тоді, коли все навколо затихає. В таку годину на небеса виїжджає «колісниця світобудови», щоб потрапити в святилище. Колісниця асоціюється у читача з Древньою Грецією, Римом. Хоча і в слов’янській міфології відомий цей атрибут: на вогненній колісниці роз’їжджав бог-громовержець Перун.
У другій строфі з’являються образи, запозичені із Давньогрецьких міфів: Атлас – титан, який тримав на своїх плечах небосхил і Музи – дочки Зевса, які протегували мистецтва і наук. Федір Іванович трансформував ці образи згідно теми та ідеї «Бачення».
Вночі для людини відкриті ворота абсолютних знань, які автор має на увазі під символічним чином хаосу. Дослідники стверджують, що хаос в цих віршах – думка, яка постійно турбує. Можливо, людині під силу розгадати її, але його мучить нічний безпам’ятство. Його можна тлумачити як сон, який огортає людей, і вони втрачають здатність думати. Щоб показати силу безпам’ятства, поет порівнює його з титаном Атласом. В такий час безсилі навіть музи, які намагаються посилати нам пророчі сни. Такі сновидіння, на думку Тютчева, можуть бачити лише чисті душею люди.
Вірш не поділяється на смислові частини, кожна його рядок поступово розвиває тему, а перед читачем з’являються все нові і нові образи. Лаконічний текст твору ділиться на два катрена. У першому чотиривірші автор використовував перехресне римування, у другому – кільцеву. Віршований розмір шестистопного ямб.
Оригінального сприйняття ночі автор надає художню форму, використовуючи для цього засоби виразності. У першій рядку бачимо гіперболу «всесвітнє мовчання», яка передає атмосферу непроглядного сну. Переважають у тексті метафори: «колісниця світобудови», «святилище небес», «густіє ніч». У другому катрені Ф. В. Тютчев використовує два порівняння: «ніч, як хаос», «безпам’ятство, як Атлас». Доповнюються картини епітетами.
«Бачення» – оригінальна інтерпретація теми ночі, яка є відповіддю на питання, чому ніч – найкраща пора для творчості і наукової праці.
