Які підсумки життєвих шукань Григорія Мелехова? (по роману Шолохова «Тихий Дон»)

Роман М. А. Шолохова «Тихий Дон» розповідає нам про життя козацтва, про те важкому часу, коли на землях руських встановлювалася нова влада.

В політику червоних потрібно було вірити на всі 100%, беззаперечно підкорятися її ідеям і принципам. Тих, хто не виконував хоча б один пункт з встановлених правил, відносили до білогвардійців, до ворогів, противників. Однак покірно жити з дурним статутами міг не кожен чоловік.

Головний герой роману – козак – Григорій Мелехов протягом всієї історії знаходиться у пошуках істини, у пошуках правди, блукаючи з одного табору в інший. Григорій був звичайним козаком, привабливим і милим. Не дарма Аксінья відразу ж застосувала його при першій зустрічі. Він був надзвичайно чутливим. Про це свідчить епізод під час косовиці, коли Григорій абсолютно випадково вбив маленького, нещодавно вилупився каченяти. Він тримав його на долоні, і неймовірне відчуття жалості переповнювало душу сильного чоловіка.

Мелехов був працьовитим і працьовитим. Він не боявся «бруднити» руки. Також, він був щирим і чесним. Покохавши Аксенію, свої почуття він зберіг до кінця життя. Перебуваючи у відносинах з прекрасною дівчиною, Григорій не став ховатися по дворах і сараях, а ніс свої почуття відкрито й гідно.

Мелехов відрізнявся чистотою своєї душі і вчинків від товаришів по службі. Був випадок, коли козаки здійснили недобре, і почали ґвалтувати жінку. Григорія навіть зв’язали, щоб він не завадив таким діянням.

Однак і в цьому персонажі не все ідеально. Він постійно перебуває в пошуку, коливається і змінює свою думку. З волі батьків, він одружився на Наталії, хоча всім серцем любить Аксенію.

Так само невизначено веде себе козак і під час військових дій. Він постійно намагається знайти правду, зрозуміти, навіщо потрібна ця війна, який сенс його участі в ній?

Дивіться також:  Художні особливості роману-епопеї Шолохова «Тихий Дон»

Був Григорій і більшовиком, відносив себе і до табору білогвардійців.

Почалася війна відправила Мелехова за сотні і тисячі кілометрів від рідного дому. Моторошна туга переповнювало його душу, яка шукала спокою та притулку. Григорій жив одними думками про рідному хуторі і всіляко хотів повернутися назад, додому.

Під час перебування на чужині, Мелехов шукає сенс війни, намагається дізнатися основні принципи правління більшовиків. У свій час він стає на їхній бік, намагається жити за законами червоних. Однак крізь внутрішній монолог читач може спостерігати за тими душевними терзаннями, які переповнюють козака.

Спостерігаючи за жорстокими розправами червоних над полоненими, головний герой відчуває до них піклування. Його чиста душа не сприймає такої жорстокості і несправедливості. Мелехов відрікається і від червоних, і від білих, називаючи всіх однаковими.

Надивившись на жорстокість і дурість війни, натерпівшись випробувань і мук, одна мрія залишилася у Григорія – повернутися до улюбленої Aksin’e і зажити з нею спокійним життям. Маніла вона його своєю ніжністю і глибиною почуттів.

Возз’єднавшись, щастя коханих було недовгим. Під час втечі на Кубань, смерть наздоганяє Аксенію. Помирає жінка на руках коханого, навіть не попрощавшись. Найдорожче в житті втрачено назавжди. Як же жити тепер головному герою?

Все навколо забарвилося в чорний колір. Лише думка про сина змушувала Григорія дихати. Мелехов робить важливий життєвий висновок. Табір червоних, як і табір білих – це політика – брудна, кривава і лицемірна. Герою залишилося вірити лише в чесна праця, дім і сім’ю.

Після сотень безсонних, слізних ночей, повертається Мелехов в рідні краї, стоїть біля порога свого хутора і бачить маленького синочка. Це все, що залишилося після війни. І з цим козакові тепер доведеться жити.

Дивіться також:  Образ Олександра Половцева в романі Шолохова «Піднята цілина»