Старе і нове в повісті Платонова «Котлован»

Радянський письменник Андрій Платонов осмислено відображав реалії свого часу в творах. У повісті «Котлован» піднімається одна з найбільш філософських одвічних тем – сенсу життя людини. Автор підводить читачів до думки, що таємниця людського існування змушує багатьох страждати. Люди страждають, коли шукають сенс – і не знаходять. Люди деградують, коли не шукають цей сенс. В обох випадках людина залишається переможеним.

Головний герой повести за прізвищем Вощев хоче дізнатися життєві істини. Поштовхом до такого бажанням стало його звільнення з роботи. До того ж йому вже тридцять років – вік, коли людина вже намагається проаналізувати прожиті роки. Він завжди відрізнявся незрозумілою для інших задумою. Саме за це його і звільнили з заводу. Адже там не потрібні думаючі люди, а тільки люди-гвинтики виробництва. Вощев шукає відповідь на своє запитання, вивчаючи природу, але це не допомагає. Потім герой припускає, що можливо сенс життя в осмисленому працю, але і це не зовсім вірно.

Пошук сенсу життя, єднання з природою – це старі теми в літературі. Образ мандрівного людини, яка шукає істину – це теж традиційний спосіб. Але є в повісті Платонова і нове – реалії нової соціалістичної доби.

Вощев після звільнення йде у мандри. Прийшовши в одне містечко, він бачить, як робітники риють котлован. Ці люди – носія нового соціалістичної свідомості. Вони вірять, що роблять щось важливе, і що пізнали сенс життя. Вощев вирішує залишитися тут, і теж осягнути істину. Однак з плином часу герой усвідомлює, що ніякої істини не було в їх переконаннях, а був тільки гучний лозунг. Людей обдурили, змусивши працювати за ідею.

Дивіться також:  Образ Вощева в повісті Платонова «Котлован»

У повісті прагнення Вощева поділяють небагато. Більшість персонажів – це люди поверхневі, зациклені на своєму «дрібному» пролетарському щастя. Для них істина не важлива, причину своїх страждань вони бачать лише в класовість суспільства. І тому вони визнають лише пролетаріат. Образ котловану – символічний. Люди бездумно його риють, сподіваючись, що скоро до них прийде обіцяне щастя. І погано те, що ці люди не здатні навіть засумніватися в цій ідеї.

Не таким є Вощев. Пропрацювавши всього кілька днів, він знову починає сумувати, адже істина так і не відкривається для нього. А просто рити котлован – заняття марне.

У повісті автор стосується і теми розкуркулення селян. Герой стає свідком того, як у бідних людей отымали останнім. Через деякий час Вощев стає головою колгоспу для того, що страждати замість них. Але це мало допомагає людям.

Письменник описує тоталітаризм своєї епохи за допомогою алегорії і гротеску. Незважаючи на завуальованість, реалії життя зображені пізнавано і правдиво.

Платонов в своєму творі «Котлован» по-новому осмислює старі теми. Автор намагався відродити у свідомості людей гуманістичну думка, яка була в XIX столітті, і яку втратило XX століття.

Повість «Котлован» звернена як до сучасникам, так і прийдешнім поколінням.