Історичний твір 1073-1076

1073-1076 рр .. — недовгий період, під час якого на великокнязівському престолі в Києві перебував один з синів Ярослава Мудрого — князь Святослав Ярославич.

Святославу по знаменитому «Заповітом» батька дістався у володіння Чернігів. У Києві княжив старший син Ярослава — Ізяслав. Майже двадцять років брати (включаючи третього сина — Всеволода) жили в дружбі, спільно виступаючи проти спільних ворогів.

Витоки майбутнього конфлікту між Ярославичами були закладені в 1067 р., коли вони здійснили похід проти полоцького князя Всеслава Брячиславича. В наступному році Київ обложили половці. У місті почався бунт, і Ізяслав був змушений тікати. В цей же час Святослав здобув блискучу перемогу над переважаючими силами кочівників.

У 1069 р. Святослав виступив посередником на мирних переговорах між Ізяславом і київським вічем, тим самим він допоміг братові повернути великокнязівський престол і врятував від загибелі багатьох киян.

Після цих подій кияни відчували величезну повагу до Святослава. Він явно виглядав краще Ізяслава, який дбав тільки про збереження власної влади. У Києві з’явилося велике число прихильників Святослава, які, ймовірно, намовляли його повалити брата.

У 1073 р. Святослав почав вести таємні переговори з Всеволодом. Він переконав брата, що Ізяслав готує проти них змову, тому треба його випередити й розпочати війну.

Ізяслав дізнався про ці наміри і, не чекаючи початку військових дій, втік у Польщу. Святослав без бою зайняв Київ і став таким чином великим князем. Він збільшив свої володіння, захопивши Поволжі. Святослав значно перевершував Всеволода з військової могутності і території, що включає Київ, Чернігів, Муром, Ростов, Суздаль, Тмуторокань, Новгород і Псков.

Святослав прагнув до відновлення одноосібної влади великого князя. Він не рахувався з думкою Всеволода і віддавав накази навіть підвладним йому дрібним князям. По суті, Святослав намагався зовсім усунути брата від участі в управлінні державою. З цією метою він поставив князями в Новгороді, Володимирі і Турові своїх синів і племінників.

Дивіться також:  Історичний твір 882-912

За недовгий термін правління Святослав показав себе вправним дипломатом. Ізяслав за кордоном шукав підтримки для походу на Київ. Він звертався до польського короля Болеслава II, імператора Генріха IV, навіть до папи Римського Григорія VII. З метою захистити інтереси Ізяслава до Святослава прибували посланці від іноземних держав, але їхали ні з чим. Київський князь роздавав їх багатими подарунками і переконував у законності своєї влади.

Завдяки цьому зріс авторитет Київської Русі і особисто Святослава серед інших держав. У 1076 р. київський князь надає військову допомогу до Болеслава II в боротьбі проти чехів. Через деякий час з аналогічним проханням про допомогу до Києва прибуває візантійське посольство. Тільки раптова смерть великого князя завадила реалізувати цей план.

Примітний той факт, що іноземні правителі ігнорували всі прохання про допомогу Ізяславу і визнавали незаконну, але сильну і тверду владу Святослава.

У 1076 р. у Святослава була виявлена пухлина. Після невдалої операції великий князь помер.

За три роки Святославу вдалося домогтися набагато більшого, ніж старшому братові Ізяславу. У його князювання під владою Києва знову опинилася велика частина території Стародавньої Русі. Святослав одноосібно приймав усі рішення, анітрохи не рахуючись з думкою решти князів.

У розглянуту епоху велике значення мали особисті якості правителя. Святослав домігся багато чого завдяки своєму військовому таланту та вміння тверезо оцінювати політичну ситуацію. Сучасники порівнювали його з батьком, відзначаючи любов до книг і турботу про поширення грамотності.