Аналіз вірша Тютчева «Бачення»

У творчості Ф. В. Тютчева багато віршів, присвячених нічній порі. У цьому пласті лірики поет переплітає пейзажні та філософські мотиви. У 1829 р. з-під його пера з’явилися поезії під таємничою назвою «Бачення». У них Федір Іванович оспівує ніч, звертаючись при цьому до античних мотивів. Варто відзначити, що Стародавньою Грецією Тютчев зацікавився в дитячому віці. Його наставник Семен Раїч перекладав античну поезію.

Тема аналізованого вірша – пора чудес, що наступає в темний час доби. Автор стверджує, що ніч – час чарівництва, саме цей час доби найсприятливіший для творчості.

У творі «Бачення» Ф. В. Тютчев створює нічну замальовку. Він не намагається зобразити природу. Мета поета – відтворити таємницю ночі, її чари. Його ліричний герой впевнений, що явища і чудеса відбуваються лише тоді, коли все навколо затихає. В таку годину на небеса виїжджає «колісниця світобудови», щоб потрапити в святилище. Колісниця асоціюється у читача з Древньою Грецією, Римом. Хоча і в слов’янській міфології відомий цей атрибут: на вогненній колісниці роз’їжджав бог-громовержець Перун.

У другій строфі з’являються образи, запозичені із Давньогрецьких міфів: Атлас – титан, який тримав на своїх плечах небосхил і Музи – дочки Зевса, які протегували мистецтва і наук. Федір Іванович трансформував ці образи згідно теми та ідеї «Бачення».

Вночі для людини відкриті ворота абсолютних знань, які автор має на увазі під символічним чином хаосу. Дослідники стверджують, що хаос в цих віршах – думка, яка постійно турбує. Можливо, людині під силу розгадати її, але його мучить нічний безпам’ятство. Його можна тлумачити як сон, який огортає людей, і вони втрачають здатність думати. Щоб показати силу безпам’ятства, поет порівнює його з титаном Атласом. В такий час безсилі навіть музи, які намагаються посилати нам пророчі сни. Такі сновидіння, на думку Тютчева, можуть бачити лише чисті душею люди.

Дивіться також:  Аналіз вірша Тютчева «Літній вечір»

Вірш не поділяється на смислові частини, кожна його рядок поступово розвиває тему, а перед читачем з’являються все нові і нові образи. Лаконічний текст твору ділиться на два катрена. У першому чотиривірші автор використовував перехресне римування, у другому – кільцеву. Віршований розмір шестистопного ямб.

Оригінального сприйняття ночі автор надає художню форму, використовуючи для цього засоби виразності. У першій рядку бачимо гіперболу «всесвітнє мовчання», яка передає атмосферу непроглядного сну. Переважають у тексті метафори: «колісниця світобудови», «святилище небес», «густіє ніч». У другому катрені Ф. В. Тютчев використовує два порівняння: «ніч, як хаос», «безпам’ятство, як Атлас». Доповнюються картини епітетами.

«Бачення» – оригінальна інтерпретація теми ночі, яка є відповіддю на питання, чому ніч – найкраща пора для творчості і наукової праці.