Теорія символу
В області художньої форми вірша символісти проявили новаторський підхід. Він мав очевидні зв’язки не тільки з попередньою літературою, але і давньоруської та усною народною творчістю. Їх творча теорія утвердилася на понятті символу. Символи — це поширений прийом, як в народній поезії, так і в романтичному і реалістичному мистецтві.
В усній народній творчості символ – вираз наївних уявлень людини про природу. У фаховій літературі – засіб вираження соціальної позиції, ставлення до навколишнього світу або конкретного явища.
Прихильники нового літературного напряму переосмислили значення і зміст символу. Вони розуміли його як якийсь ієрогліф в іншій дійсності, який створюється уявою художника або філософа. Цей умовний знак усвідомлюється не розумом, а інтуїцією. Виходячи з цієї теорії, символісти вважають, що видимий світ не вартий пера митця, це лише непоказна копія містичного світу, шляхом проникнення в який стає символ.
Поет виступав як шифровщик, ховає сенс вірша за іносказаннями і образами.
Картиною М. В. Нестерова «Бачення отрокові Варфоломію» (1890) часто ілюструють початок символістського руху.
