Зрілість і творчий розквіт письменника
З тридцятидворічного віку у Толстого починається робота над його головним твором – романом-епопеєю «Війна і мир». Першу частину опублікували в 1865 році в журналі «Російський вісник», а в 1869 році світ побачила остаточна редакція епопеї. Велика частина 1860-х років була присвячена цьому монументального праці, який граф неодноразово переписував, виправляв, доповнював, а в кінці життя настільки втомився від нього, що назвав «Війну і мир» — «багатослівною дурістю». Роман написаний в Ясній Поляні.
Твір, довжиною в чотири томи, вийшло воістину унікальним. Які переваги його відрізняють? Це насамперед:
- історична правдивість;
- дія в романі як реалістичних, так і вигаданих персонажів, число яких перевалило за тисячу за підрахунками філологів;
- вкраплення у канву сюжету трьох історичних есе про закони історії; точність в описі побуту і повсякденності.
Це основа роману – шлях людини, його положення і сенс життя складається саме з цих повсякденних вчинків.
Після успіху військово-історичної епопеї автор починає працювати над романом «Анна Кареніна», взявши за основу багато з своєї автобіографії. Зокрема, відносини Кіті і Левіна – це часткові спогади життя самого автора з дружиною Софією, якась коротка біографія письменника, а також відображення канви реальних подій російсько-турецької війни.
Роман публікувався у 1875 — 1877 році, і майже відразу став найбільш обговорюваним літературною подією того часу. Історія Анни, написана з вражаючою теплом, увагою до жіночої психології, справила фурор. До нього лише Островський в своїх поемах звертався до жіночої душі і розкривав багатий внутрішній світ прекрасної половини людства. Природно, високі гонорари за твір не змусили себе чекати, адже кожна освічена людина читав «Кареніну» Толстого. Після виходу цього достатньо світського роману, автор зовсім не радів, а перебував у постійних душевних терзаннях.
