Життя головного героя до війни
Сам герой воронезький. Спочатку все в житті складалося звичайно. Народився в 1900 році, пройшов громадянську війну, воював в дивізії Кіквідзе. Голод 1922 року пережив, працюючи на кубанських куркулів, а от батьки і сестра померли в той рік від голоду в Воронезької губернії.
Зовсім один залишився. Продавши хату, поїхав у Воронеж, де завів сім’ю. Одружився на сироті, красивіше і бажанішим своєї Ірини для нього не було нікого. Народилися діти, син Анатолій і дві доньки, Настуся і Олюшка.
Працював теслею, робітником на заводі слюсарем, а по-справжньому «заманили» машини. Десять років пролетіли у праці й турботах непомітно. Дружина купила двох кіз, дружина і господиня Ірина була відмінна. Діти ситі, взуті, радували відмінним навчанням. Заробляв Андрій добре, грошенят подкопили. Побудували будинок неподалік від авіазаводу, про що потім головний герой пошкодував. В іншому місці будинок міг уціліти під час бомбардування, і життя могла скластися зовсім інакше. Все, що створювалося роками, звалилося в одну мить – почалася війна.
