Аналіз вірша Брюсова «Кинджал»

Вірш Валерія Брюсова «Кинджал» побачило світ у 1903 році. Варто відзначити, що цей твір було написано не в творчій манері автора. Валерій Брюсов був яскравим представником символізму. У своїх творах він часто використовував метафори для вираження своїх почуттів і думок. А вірш «Кинджал» написано в кращих традиціях російського класицизму. Пояснення цьому доволі просте — «Кинджал» став знаком поваги і шани великих російських творців — Пушкіна і Лермонтова.

Вірш «Кинджал» присвячено темі ролі поета в суспільстві. Вчитуючись у рядки твору, ми можемо провести певну паралель з «Кинджалом» Михайла Лермонтова. Брюсов висловлює думку, що кинджалом можуть бути слова. Адже ні для кого ні секрет, що словом можна поранити болючіше будь-якої зброї. Автор дотримується думки, що справжній поет повинен досконало володіти словом, щодня удосконалити і відточувати свою майстерність. Щоб простий народ, читаючи літературні твори, досить легко розумів їх прихований сенс.

Також варто зазначити, що хоча «Кинджал» є даниною поваги Пушкіним і Лєрмонтовим, Брюсов не поділяв їх думки щодо місця та ролі поета в суспільстві. Валерій Брюсов висловлював думку про те, що якщо народ знаходиться у важкому становищі, під тягарем проблем, йому немає справи до літературних творів. Літератори ні чим не зможуть допомогти страждаючому народові, поки він сам не позбавиться від своїх проблем. Таким чином, Брюсов робить висновок, що поет повинен розчинитися в натовпі, стати сірою масою, що літературні твори не мають впливу на суспільно-політичні погляди народу, що поет повинен виходити на передній план лише тоді, коли народ самостійно підніметься на боротьбу. Ця думка відображена в рядках:

Коли все під ярмом мовчки клонили выи,

Я йшов у країну молчанья і могил

Дивіться також:  Аналіз вірша Брюсова «Сонет до форми»

Брюсов також зазначає, що «минулі дні» поет відігравав вагомішу роль в суспільно-політичній системі суспільства.

Крім того, вчитуючись у рядки вірша, ми можемо спостерігати за трансформацією суспільно-політичних поглядів самого автора. Так, якщо раніше «я на поклик до боротьби лише реготав часом», то зараз «я — пісняр боротьби». На мою думку, такі зміни пов’язані з тим, що насувалася революція 1905 року. Брюсов вибрав сторону народу. На питання, чому саме він вирішив бути з народом, автор відповів «потім, що виблискували блискавки».

Брюсов розумів, що це твори не страшні царського режиму на відміну від творів Пушкіна і Лермонтова, адже не містять закликів до боротьби. Для себе автор відводить роль пісняра боротьби. Він розуміє, що не поведе за собою народ, а тільки розчиниться в ньому і буде оспівувати його подвиги.