Здрастуй, Маша!
Я, напевно, занадто боязкий, тому що не можу сказати тобі все, що думаю. Тому я вирішив написати, бо мовчати вже немає сил.
Я пам’ятаю той день, коли я вперше побачив тебе. Ти прийшла до нас у клас в жовтні і всі були налаштовані до тебе негативно. Ти виглядала дещо розгубленою і постійно смикала свою спідницю. Ти сіла біля вікна, твоє волосся переливалися золотом. Я зрозумів, що ти мені подобаєшся. Всім своїм виглядом я не хотів це показати і в якійсь мірі уникав тебе. Намагався навіть не дивитися у твій бік. Хоча всередині у мене розгорався маленький вогник надії, що я теж тобі симпатичний.
Замість того, щоб чинити тобі належні знаки уваги, я поводився як дурень. Я пам’ятаю, як не заступився за тебе, коли Мишко сховав твій портфель. Коли тебе закрили в класі, підперши дверну ручку вчительським стільцем. І коли на день всіх закоханих ти одна залишився без заповітної листівки-сердечка.
Прости мене, мила Маша, за мою дурість. Я щиро не знав, як мені себе вести. Адже це почуття, яке я відчув до тебе було мені незнайоме. Я б міг завалити тебе сотнями цих листівок, але я не знаю, як ти ставишся до мене. А бути висміяним або хоча б не почутим, не дуже-то й хочеться.
Пізніше я став помічати, що крім симпатії з’явилися і нові емоції до тебе. Я хотів бути поруч, хотів доторкнутися до тебе. Але, не знаючи твоєї реакції, я робив абсолютно погані вчинки. Я тикав в тебе ручкою, смикав за хвостики, штовхав. Мені не хотілося робити тобі боляче. Я хотів бути ближче до тебе. Вибач мене, ще раз, вибач.
Якщо ти даси мені шанс, я доведу тобі, що можу бути іншою людиною і ти в мені не розчаруєшся.
Переломним моментом був час, коли ти захворіла. Я став нудьгувати. Було нестерпно сидіти на уроках без твоєї присутності. Мені зовсім не хотілося йти в школу. Адже я знав, що тебе там немає. Вже не було сил приховувати свої почуття і емоції, але я стійко тримався.
Коли ти одужала, я відчув знову колишню легкість і радість в кожен прожитий день. Приходячи додому, я записував все, що сталося. Як ти виглядала, з ким розмовляла. Я став помічати твою манеру поведінки і жестикуляцію. Мені подобається в тобі все. Ти ідеальна.
Дорога Маша, я написав цей лист, і мені стало легше. Тепер ти знаєш про мої почуття і про чудовому поведінці. Я хочу запросити тебе в парк. Мені так хочеться провести час разом, поспілкуватися. Не відштовхуй мене, а дай одну спробу. Чекаю завтра о сьомій біля входу в парк.
Ваня Соколов.
