Слово о полку Ігоревім – короткий аналіз: про що твір, основна ідея і художні особливості жанру

Одним з яскравих літературних пам’яток Стародавньої Русі є твір «Слово о полку Ігоревім», детальний аналіз якого вимагається для ЄДІ. Чому слід приділити особливу увагу при розборі цього твору?

План аналізу для державної атестації

Завдання державної атестації вимагають докладного ознайомлення з текстом твору. Учень повинен відповісти на тестові питання, надати характеристику кількох персонажів і проаналізувати текст з історичної точки зору, вказавши при цьому художні особливості.

У цій статті докладно буде розглянуто:

  1. Історія твору.
  2. Особливості сюжету (коротко).
  3. Жанрова приналежність тексту.
  4. Ідея.
  5. Художні особливості.
  6. Аналіз епізоду «Плач Ярославни».
  7. Аналіз образу Всеволода.

Докладний розбір твору дасть можливість не тільки відповісти на всі питання державної атестації, але і краще зрозуміти значення тексту і його ідею.


Слово о полку Ігоревім

Історія твору та особливості сюжету

Твір було створено у 12 столітті н.е. через кілька років після описуваних подій. Написано твір було в Києві, автор його досі невідомий, але дослідники припускають, що це міг бути князь або хто-то належить до княжої сім’ї.

Знайшов і придбав рукопис наприкінці 1780-х років граф Мусін-Пушкін у колишнього настоятеля монастиря в Ярославлі. На жаль, початковий текст був втрачений під час пожежі 1812 року, і сьогодні доступні лише переписаній копії.

Сюжет та ідея твору

Слово оповідає про героїчний похід одного з князів Київської Русі – Ігоря на половців, який відбувся в 1185 році. У центрі оповідання – похід великого князя Ігоря, внука княгині Ольги на половців. Оповідання складається з кількох сюжетних частин:

  1. Збори в похід князя і погані прикмети. Особлива увага приділяється сонячного затемнення, яке відбувається безпосередньо перед походом, що волхви розцінюють як віщування біди.
  2. Засідка половецьких племен і героїчна битва, що тривала дві доби. Захоплення всіх князів у полон.
  3. Звернення Святослава до Русі і її правителям. Його заклик до припинення міжусобних воєн і наступу на ворогів.
  4. Плач Ярославни, яка дізналася, що київське військо розбите і князі в полоні. Ярославна є збірним образом всіх матерів і дружин, які втратили своїх синів і чоловіків у цій битві.
  5. Втеча Ігоря і повернення в Київ.

Основна ідея слова о полку Ігоревім – це прагнення до об’єднання Русі, припинення міжусобних чвар. Червоною ниткою крізь пісня проходить ідея об’єднання всіх князів і племен, щоб успішно протистояти зовнішнім ворогам.

Важливо! Автор твору ставить своїм завданням розбудити патріотизм і закликати воїнів до активної боротьби проти ворогів.

Жанрова приналежність

З моменту першої публікації тексту твору (1800 рік) його відносили до різних літературних жанрах:

  1. Пісня – на захист цієї версії говорить різноманітність і співучість складу, його химерність і безліч віршованих форм;
  2. Ораторська мова – в тексті зустрічається безліч прямих звернень до князів, народу і воїнам;
  3. Плач на поховання – на захист цієї теорії говорить обмеженість оповідання і піднесення складу ліричного над епічним.

Філологи, які вивчають твір в останні 10-15 років, схиляються до думки, що жанр «Слова» — це хвалебна пісня або плач, оскільки текст близький до них за своїм змістом і стилістичним особливостям.

Чому присвячене «Слово»?

Присвячено твір військового походу князя Ігоря на половців, який закінчився повною поразкою. Пісня складається з подій тієї кампанії: передвісники невдачі, засідка, втеча війська, полон Ігоря і активний наступ ворогів на міста Київської Русі.

Але між рядків можна прочитати і інше посвята – руської землі, російському народу. Автор розповідає про минулі події, які вже стали історією держави, про сучасність, про події на Русі. Головним героєм його епосу стають не князі, а земля, люди, які страждають від нерозсудливості князів і від нападу зовнішніх ворогів.


Слово о полку Ігоревім — затемнення

Заключний епізод «Слова»

Заключною картиною пісні стає повернення князя Ігоря з полону. Автор малює змужнілого князя, який прямує до церкви, щоб подякувати Богові за свій порятунок. Народ радіє його поверненню. Лунають крики слави старим і новим князям, війську. Возвеличення російського народу – це те, чим закінчується слово. Незважаючи на страждання, які переніс народ і його князь, автор все ж вірить у майбутнє, вірить у те, що будуть ще славні дні на Русі.

Цікаво! Епос написаний з багатьма відсиланнями до язичництва, але останні рядки як би підкреслюють християнську віру війська і князя. Деякі дослідники вважають цей шматок поеми вставкою вже часів Володимира Великого.

Художні особливості

Твір став унікальним пам’ятником літератури за рахунок поєднання в собі ліричного і епічного начала. Художні особливості «Слово о полку Ігоревім» можна виділити в список:

  1. Багаторазове використання військової термінології елементів ораторській промови.
  2. Численні повтори, що акцентують увагу на певній думці.
  3. Тісний зв’язок з фольклорним символізмом: місяць та сонце, зозуля з соколом, сизий орел.
  4. Поема наповнена звуками: іржуть коні, сурмачі сурмлять, скрипить сідло; і фарбами: хмари чорні, срібні струмені, щити червоні.
  5. Сили природи стають живими персонажами, як і скорботу з плачем.
  6. Зустрічаються язичницькі мотиви: Ярославна розмовляє з вітром, Дніпром, сонцем.

Аналіз художніх особливостей тексту підтверджує, що література того часу накопичила і активно використовувала досвід народної творчості.


Слово о полку Ігоревім

Плач Ярославни

Це один із завершальних епізодів у «Слові о полку Ігоревім», який використовується автором, щоб посилити емоційну складову пісні і повернути читачів в реальність після спогадів про минулі перемоги князів Русі.

Цікаво! Плач Ярославни широко демонструє поклоніння русичів природним силам і язичницьке минуле.

Епізод наділений великим емоційним навантаженням, – саме в ній автор висловлює своє ставлення до подій. Страждання Ярославни стають втіленням страждань всіх дружин і матерів, всього народу, який страждає від того, що відбувається. Патріотизм Ярославни також яскраво виражений в тексті – це відмінний приклад ораторського мистецтва в літературі.

Дівчина як би змушує природу і землю співчувати їй і врятувати її чоловіка. Дружина князя Ігоря стає безпосереднім учасником всіх військових дій, відображенням патріотичного духу воїнів.

Ярославна співає ліричну пісню і питає природу про долю свого чоловіка, адже вона в «Слові» зображується повноцінним персонажем. Відбувається діалог, який показує всьому світові ставлення того, древнього людини до природи. Плач не тільки показує відношення і скорботу самого автора, але і відіграє важливу роль в загальному сюжеті.


Плач Ярославни

Всеволод – аналіз персонажа

Князь Всеволод – це один з головних героїв твору, оскільки його роль важлива не тільки для сюжетної лінії, але і для передачі главою ідеї автора – об’єднання князів разом. Образ Всеволода вимальовується за допомогою порівнянь і метафор. Наприклад, автор часто називає князя Буй-Туром – так називали диких биків, щоб донести до читача мужність і силу персонажа.

Всеволод – це молодший брат князя Ігоря і зять Юрія Долгорукого, в його володінні знаходиться Трубчевська і Курська землі. Він бере участь у поході брата зі своїм полком і також під час битви на три роки потрапляє в полон до половців. Всеволод – могутній і відважний молодий чоловік, за історичними джерелами, він в той час був не старше 30 років.

«Слово о полку Ігоревім» та його аналіз в трактаті «Азія», долі книги і її автора.

Слово о полку Ігоревім

Висновок

Слово виразно дає зрозуміти, що Ігор і Всеволод вкрай дружні і готові постояти один за одного. Саме цією дружбою автор намагається донести до читачів головну ідею – князям необхідно об’єднатися і стати братами, адже тільки єдність правителів руської землі може зміцнити державу і протистояти ворогам.

Ставлення братів протиставляється міжусобних воєн, тому образ Всеволода в «Слові» дуже важливий. «Слово о полку Ігоревім» – це пам’ятник російської літератури, який дає можливість не тільки дізнатися про деякі історичні події, але і зрозуміти настрій, хвилювання і переживання народу того часу.