Ще до виходу в світ роману Толстой Олексій Миколайович цікавився петровської епохою і особистістю самого царя. Можливо, автор знаходив паралель між тим часом і початком 20 століття.
Письменник зображав Петра Першого багатопланово, даючи зрозуміти, наскільки складна і ця величава постать. Образ царя не статичний, Толстой дає його розвитку. З перших сторінок роману на нас дивиться довготелесий і незграбний хлопчик, що знаходиться в лютій боротьбі за престол.
Цьому хлопцю доводиться пройти через безліч випробувань: змови, вбивства, бунти, страти. Такі важкі моменти виховували характер Петра, поступово перетворюючи його в досвідченого державного діяча, відомого своєю дипломатичністю та безстрашністю.
Цар не сидить на місці, він постійно прагне вперед, прокладаючи для країни нові шляхи. Петро опановує великою кількістю ремесел, при цьому не веде себе як білоручка. Толстой зображує царя в кузні і на вітрильнику. І в той же час не дає забути, що це государ, показуючи, як він веде себе на прийомі у посла. Петро I – полководець, на сторінках твору чимало описів його участі в боях. Але адже в першу чергу він звичайний жива людина, і автор малює образ царя в царських покоях з Наталею Кирилівною і в трактирі Монс.
Петро Перший енергійний і розумний, його відрізняють такі риси, як сила волі і мужність. Він цінує талановитих людей, підтримує їх прагнення до розвитку здібностей. Цар щедрий з тими, хто домагається своїх цілей шляхом працьовитості і таланту.
Але роман не укладено тільки в рамки опису біографії Петра Першого. Зобразити особистість великої людини неможливо без історичного контексту. Олексій Толстой з точністю і достовірністю передає основні події того часу: бунти стрільців, походи на Азов, війну зі шведами, закладання нової столиці – Петербурга.
Але не тільки російські події описує автор, він дає зображення політиків і державних діячів з країн Європи. Читач знайомиться з турками, поляками, шведами, Карлом і Серпнем.
Слід відзначити і сподвижників Петра, яким також знаходиться місце на сторінках роману. Перед нами проходить ціла плеяда відомих державних діячів: Олександр Меньшиков, Микита Демидов Олексій Бровкін. Ці люди вийшли з низів і гідно себе проявили. Звичайно, Петра першого оточували і вихідці із знаті: Шереметєв, Рєпнін, вони вірою і правдою служили справі царя.
Конфлікт епохи, на думку Олексія Толстого, полягає в тому, що цар Петро прагне зробити великий ривок у бік майбутнього російських людей, але кошти видобуває в тому середовищі, заради якої всі ці реформи і замислювалися. Розпалюються народні протести з-за нових податків і постійних утисків.
Автор яскраво зображує масові народні сцени. Саме в них чітко видно характери, симпатії і антипатії. Народ у романі багатоликий, він страждає, але не припиняє боротися.
І хай Олексій Толстой не дописав свій роман, але з його сторінок тепер вже ніколи не зійдуть образи тієї великої епохи, і на чолі найголовніший – Петро Перший.
