Що таке реалізм у літературі? Він є одним з найбільш поширених напрямів, що відображає в собі реалістичне зображення дійсності. Головним завданням цього напряму виступає достовірне розкриття явищ, що зустрічаються в житті, за допомогою детального опису зображених героїв і тих ситуацій, які з ними відбуваються, за допомогою типізації. Важливим є відсутність прикрас.
Серед інших напрямів тільки у реалістичному особлива увага приділяється правильному художнього зображення життя, а не з’явилася реакції на певні життєві події, наприклад, як романтизм і класицизм. Герої письменників-реалістів постають перед читачами саме такими, якими вони були представлені авторського погляду, а не такими, якими їх хотів бачити письменник.
Реалізм як один з поширених напрямів у літературі, розташовується ближче до середини 19 століття після свого попередника – романтизму. 19 століття згодом позначається як епоха реалістичних творів, однак романтизм не припинив своє існування, він лише сповільнилося в розвитку, поступово перетворившись в неоромантизм.
Реалізм
Важливо! Визначення цього терміна було вперше введено в літературну критику Д. І. Писарєвим.
Риси реалізму
Основні ознаки даного напрямку такі:
- Повна відповідність дійсності, зображеної в якому-небудь творі картини.
- Правдива конкретна типізація всіх деталей в образах героїв.
- Основою є конфліктна ситуація між людиною і суспільством.
- Зображення у творі глибоких конфліктних ситуацій, драматизм життя.
- Особлива увага автора приділена опису всіх явищ навколишнього середовища.
- Значною рисою даного літературного напряму вважається значна увага письменника до внутрішнього світу людини, її душевного стану.
Риси реалізму
Основні жанри
У будь-якому з напрямів літератури, в тому числі і в реалістичному, складається певна система жанрів. Особливий вплив на її розвиток зробили саме прозові жанри реалізму, внаслідок того, що найбільше підходили для більш правильного художнього опису нових реалій, їх відображення в літературі. Твори цього напряму поділяється на такі жанри.
- Соціально-побутовий роман, який описує життєвий уклад і певний тип характерів, притаманний для даного устрою. Хорошим прикладом соціально-побутового жанру стала «Анна Кареніна».
- Соціально-психологічний роман, в описі якого можна побачити повне детальне розкриття людської особистості, його особи та внутрішнього світу.
- Реалістичний роман у віршах є особливим різновидом роману. Чудовим прикладом цього жанру є «Євгеній Онєгін», написаний Олександром Сергійовичем Пушкіним.
- Реалістичний філософський роман містить в собі одвічні роздуми на такі теми як: сенс існування людини, протистояння добрих і злих боків, певне призначення людського життя. Прикладом реалістичного філософського роману є «Герой нашого часу», автор якого – Михайло Юрійович Лермонтов.
- Розповідь.
- Повість.
Реалізм у творах вітчизняних
У Росії його розвиток почався 1830-х роках і стало наслідком конфліктної обстановки в різних сферах суспільства, протиріччя вищих чинів і звичайного народу. Письменники стали звертатися до актуальних проблем свого часу.
Таким чином починається швидкий розвиток нового жанру – реалістичного роману, в якому, як правило, описували тяжке життя простого народу, їх труднощі і проблеми.
Початковим етапом розвитку реалістичного напряму в російській літературі є «натуральна школа». У період «натуральної школи» літературні твори більшою мірою прагнули до опису положення героя в суспільстві, його приналежності до якого-небудь роду професії. Серед усіх жанрів провідне місце займав фізіологічний нарис.
У 1850-1900-х роках реалізм став називатися критичним, так як головною метою стала критика того, що відбувається, відносини між певною особою та сферами суспільства. Розглядалися такі питання, як: міра впливу суспільства на життя окремої людини; дії, здатні змінити людину і навколишній світ; причина відсутності щастя в людському житті.
Реалізм у творах вітчизняних
Цей літературний напрям стало дуже популярним у вітчизняній літературі, так як російські письменники змогли зробити світову жанрову систему більш багатою. Виникли твори з поглибленими питаннями філософії і моралі.
В. С. Тургенєв створив ідеологічний тип героїв, характер, особистість і внутрішній стан якого безпосередньо залежало від оцінювання автором світогляду, знаходження певного сенсу в концепціях їх філософії. Такі герої підвладні ідеям, яким слідують до самого кінця, розвиваючи їх як можна сильніше.
У творах Л. Н. Толстого розвивається в період життя персонажа система ідей визначає форму його взаємодії з навколишньою дійсністю, залежить від моральності і особистих характеристик героїв твору.
Родоначальник реалізму
Звання родоначальника цього напряму у вітчизняній літературі було по праву присуджено Олександру Сергійовичу Пушкіну. Він загальновизнаний основоположник реалізму в Росії. «Борис Годунов» і «Євгеній Онєгін» вважаються яскравим прикладом реалізму у вітчизняній літературі тих часів. Також відрізняють зразками стали такі твори Олександра Сергійовича, як «Повісті Бєлкіна» і «Капітанська дочка».
У мистецьких творах Пушкіна поступово починає розвиватися класичний реалізм. Зображення особистості кожного героя письменника всесторонен в прагненні описати складність його внутрішнього світу і стану душі, які розкриваються дуже гармонійно. Відтворення переживань окремої особистості, її морального обличчя допомагає Пушкіну подолати властиві иррационализму свавілля опису пристрастей.
Герої А. С. Пушкіна виступають перед читачами з відкритими сторонами своєї істоти. Письменник приділяє особливу увагу опису сторін людського внутрішнього світу, зображує героя в процесі розвитку і становлення його особистості, які впливають на дійсність суспільства і навколишнього середовища. Цьому послужило його усвідомлення в необхідності зображення конкретного історично-національної своєрідності в рисах народу.
Увага! Реальність у зображенні Пушкіна збирає в собі точне конкретне зображення деталей не тільки внутрішнього світу певного персонажа, але і світу, який його оточує, включаючи в себе його детальне узагальнення.
Неореалізм в літературі
Нові філософсько-естетичні та побутові реалії рубежу XIX–XX століть посприяли видозміни напрямку. Реалізоване в два рази, це видозміна набуло назву неореалізм, яке набуло популярності в період XX століття.
Неореалізм
Неореалізм в літературі складається з різноманіття течій, так як його представники мали різних художній підхід до зображення реальності, що включає в себе характерні риси реалістичного напрямку. В його основі лежить звернення до традицій класичного реалізму ХІХ століття, а також до проблем у соціальній етичній, філософській та естетичній сферах дійсності. Добрим прикладом, що містить в собі всі ці риси, є твір Р. Н. Владимова «Генерал і його армія», написане в 1994 році.
Представники реалізму твору
Як і інші літературні напрями, реалізм має безліч російських і іноземних представників, більшість з яких мають твори реалістичного стилю більше ніж в одному примірнику.
Представники реалізму
Іноземні представники реалізму: Оноре де Бальзак – «Людська комедія», Стендаль – «Червоне і чорне», Гі де Мопассан, Чарльз Діккенс – «Пригоди Олівера Твіста», Марк Твен – «Пригоди Тома Сойєра», «Пригоди Гекльберрі Фінна», Джек Лондон – «Морський вовк», «Серця трьох».
Російські представники цього напрямку: А. С. Пушкін – «Євгеній Онєгін», «Борис Годунов», «Дубровський», «Капітанська дочка», М. Ю. Лермонтов – «Герой нашого часу», Н.В. Гоголь, «Мертві душі», А. В. Герцен – «Хто винен?», Н.Р. Чернишевський «Що робити?», Ф. М. Достоєвський – «Принижені і ображені», «Бідні люди», Л. Н. Толстой – «Війна і мир», «Анна Кареніна», А. П. Чехів – «Вишневий сад», «Студент», «Хамелеон», М. А. Булгаков – «Майстер і Маргарита», «Собаче серце», І. З Тургенєв – «Ася», «Весняні води», «Батьки і діти» та інші.
Російський реалізм як напрям у літературі: риси і жанри
ЄДІ 2017. Література. Літературні напрями: класицизм, романтизм, реалізм, модернізм та ін.
