«Реквієм» – поема, яка відображає особисту долю Ахматової, але при цьому в ній багато узагальнених образів і мотивів. Тут індивідуальне переплітається з колективним. Поетеса говорить про свою трагедію: її чоловіка Миколи Гумільова незаконно заарештували і присудили його до страти, син Лев пережив кілька арештів. Можливо, на нього впала тінь батька, за що він і розплачувався все своє життя.
Ахматова показує страшні роки єжовщини, коли людина була повністю безправний, без права вибору і без права на щонайменшу помилку. Саме з такого ракурсу виписується ціла епоха, в якій було багато репресій, багато страждань, сліз і крові. Поговоримо про основні образи і смислотворчих складових тексту.
Одним з смислотворчих образів поеми є образ зірки, він сприймається певною мірою як апокаліптичний. Зірка символізує настання Апокаліпсису, вона співвідноситься зі смертю і всесвітньою катастрофою. Автор вживає метафору, яка підкреслює апокаліптичне звучання твору: зірки смерті стояли над нами.
Крім того, образ зірки посилюється іншими апокаліптичними явищами: це і паморочення, і сместившиеся гори, і річки, які перестають текти. Образ яскравим і падаючої зірки досить часто згадується в Апокаліпсисі, також зустрічається і в Книзі Буття. Таким чином, можемо сказати, що він сходить до біблійної традиції.
Ще одна асоціація – образ зірки може бути використаний в просторі ахматівського тексту в якості символу сталінських репресій, асоціюється з кремлівськими зірками. Кремлівські зірки, символізували смерть і загрозу настання Апокаліпсису. Цей спосіб вперше з’являється у вступі до поеми, де крім небесних зірок акцентовано увагу на п’ятикутні символи радянського держави.
При цьому слід відзначити зв’язок між ахматовської і мандельштамовской концепцією зірки. Поезія, в якій часто зустрічається образ великої зірки, схожа із віршем Мандельштама «За гримучу доблесть прийдешніх століть». Також використовується і гумілевський підтекст, апокаліптичні мотиви асоціюються із зоряним жахом.
Таким чином, апокаліптична символіка займає одне з найважливіших місць в просторі цього художнього твору. Вживається багато символів, мотивів, фраз, які свідчать про це. З допомогою них поетеса підкреслює всю біль страждання і всі переживання.
Ахматова у своїх творах говорить про вічні теми і проблеми, для відтворення страху і жаху використовуються символічні образи. Серед них зірки, вода, мотив скам’яніння. Все це необхідно для створення цілісного художнього цілого. Дане літературний твір є надбанням не тільки російської, але й світової літератури. В ньому тісно переплітаються сюжети і історії, поема настільки багатогранна, що кожен раз читаєш її по-новому, дізнаєшся нові деталі, які наштовхують на нові роздуми.
