Сім’я, дім і робота завжди були і залишаються для людини на першому місці. Однак Паустовський у повісті «Мещерская сторона» піднімає не менш важливу тему, це – гармонія людини з природою і навколишнім світом.
Паустовський створює цілу серію нарисів, і в кожному з них прописує найвагоміші на його погляд моменти «ознайомлення» з Мещерським краєм. Ця земля навіки стане для нього рідною і буде ще довгий час музою у творчості письменника. Адже саме тут він знайшов ту саму гармонію з природою.
Автор розповідає про те, щоб зрозуміти природу і почати її відчувати потрібно всього пару днів. За цей час навколишній світ і людина – звикають один до одного, знаходять точки дотику». Ще недавній і простий «споживач», стає спостерігачем. Потім,він починає переосмислювати свою поведінку, погляди на життя і навіть змінює мрію. В підсумку, людина поступово приходить до дивовижного стану гармонії з собою і зі всієї всесвіту.
Саме це стан і є для автора великим щастям. Паустовський надихається на нові звершення». Він оцінює кожну мить усамітнення з природою, з повагою ставлячись до всього живого. Він ділиться з читачем навіть самим незначним на перший погляд моментом, але деколи саме в ньому закладено весь сенс життя…
У творі «Мещерская сторона» гармонія присутня у всьому. І в осінньому шумному лісі, і на лугах, де багаторічні трави «простелені» розкішним зеленим килимом, і біля озера, в якому бояться купатися місцеві жителі.
Мещерская земля стає для автора якимось своєрідним раєм. Саме там чоловік знаходить спокій, віру у власні сили і виявляє приховані ресурси. Так само в тій області він став розуміти і приймати ті прості правила, без яких життя не мала сенсу.
Свої «відкриття» автор пропускає через свої думки і почуття. Тому твір «Мещерская сторона» стає настільки життєвим і проникливим. Кожен нарис, це маленьке «умовивід» із зміненим станом свідомості та переоцінкою дійсності. У творі автор обирає життя, вільну від забобонів, прикрощів і образ.
На чолі всього стоїть природа. Саме вона диктує правила існування. І тільки на таких умовах вона готова «підпустити до себе людей, відкрити їм очі, показати первозданну красу. Вона диктує моду, показуючи на собі нові кольори та відтінки. Вона дарує життя, і вона ж її забирає…
Тема гармонії людини і природи зачіпаються автором буквально у всьому творі. З самого початку він розповідає читачеві про те, як знайти нічліг на свіжому повітрі восени, знає, чому не клює риба перед дощем і навіть як отримати від неї попереджувальний знак. Весь цей досвід, письменник придбав тільки завдяки прагненню і єднання з природою. Вона подарувала Паустовському найкращі емоції та спогади, а чоловік натомість віддав їй свою відданість, повагу і безкорисливу любов. Ці «справжні» почуття до природи залишаться з ним на протязі всього життя.
