В англійській, так само, як і в нашій рідній мові, прикметники – незалежна частина мови, употребляющаяся для визначення властивостей людини, тварини або об’єкта. Але на відміну від нашого рідного, в іноземній вона не залежить від іменника і змінюється тільки при порівнянні. Формування лінгвістичних форм тривало протягом усієї історії становлення сучасної Великобританії.
Це було пов’язано з постійними загарбницькими війнами і запозиченнями з інших мов. Але основні словоформи і граматичні правила були утворені до 15 сторіччя, потім змінювалося лише правопис. Це відноситься також до прикметників та їх ступенями порівняння – Degrees of Comparison.
Трохи історії
Як би дивно це зараз не прозвучало, але в давньоанглійській мові імена прилагат. змінювалися по всім відомим граматичним категоріям. При вивченні літературних пам’яток того часу, що дійшли до наших днів, дослідники знайшли форму родового відмінка множини alre від all, мн. ч. gode від god. Але в среднеанглийском ознаки змін вже практично не спостерігаються – зустрічаються лише залишки числа і відмін. Поступово з усіх категорій залишаються тільки ступені порівняння.
Приблизно до 16 століття при зміні імен прилагат. використовувалося чергування голосних у корені: long – lenger – lengest. Паралельно у мовленні почали використовувати й похідні без заміни букви, що пізніше і закріпилося в правилах. Хоча іноді стара форма відокремлювалася в окреме слово з іншим значенням (older/elder).
