Порівняльний аналіз світу перукарні та світу дачі (за оповіданням Андрєєва «Петька на дачі»)

Дитячі спогади відомого перукаря Івана Андрєєва послужили основою для написання оповідання «Петька на дачі». Автором став однофамілець перукаря, талановитий письменник Леонід Андрєєв.

Іван Андрєєв домігся успіху в зрілі роки, але для досягнення мети пожертвував безтурботним дитинством. Ще хлопчиком він пішов в учні до цирульника і став працювати нарівні з дорослими. Його історія не була унікальною, адже в той час діти з бідних сімей часто починали працювати рано, щоб допомогти батькам. Але чи під силу дитині працювати без вихідних і свят? Письменник вважав справедливим забирати у дітей їх безтурботну пору. Тим паче, діти не повинні входити в жорстокий світ дорослих, адже їхня психіка ще дуже ранима.

Головний герой оповідання Петька у свої малі 10 років вже працює учнем перукаря. Ні робота, ні оточення, ні оточення не відповідають сприйняттю маленької дитини. Тому у нього є мрія – знайти інше місце.

В оповіданні присутні два світи: світ міста та дачі. Спочатку автор описує світ міста на прикладі перукарні і пейзажу за вікном.

Перукарня була моторошним закладом, брудним і вульгарним. Господар представляв собою типового капіталіста, який дбати лише про власну вигоду, а не комфорт клієнтів. Хоча публіка, приходила сюди, була аж ніяк не вимогливою. У приміщенні літали мухи і обліплювали всі мури і непристойні картини. Антисанітарія панувала скрізь: брудні руки працівників, брудні простирадла. Від цього брудними ставали і думки більшості людей.

Символом перевернутого сприйняття світу є дзеркала, одне з яких було тріснутим, а інше сильно спотворювало відображення. Городяни, яких бачив Петька, давно втратили правильний орієнтир у житті.

За вікном був непривабливий пейзаж: посіріла від пилу трава. А люди не соромилися голосно лаятися і навіть влаштовували бійки. Пияцтво і насильство – ось що бачив Петька за вікном у своєму місті. Як же в такому місці стати щасливим? І хоч дитина і не бачив нічого іншого, але інстинктивно розумів, що десь має бути найкраще місце. І він був прав, таким місцем виявилася дача.

Дивіться також:  Аналіз оповідання Андрєєва «Петька на дачі»

Одного разу Надія взяла сина з собою на дачу до багатому панові. Хлопчик не бачив ніяких дач, але дуже радів можливості виїхати з запорошеного міста.

Світ дачі здивував героя своєю чистотою та тишею. Прекрасна природа, блакитне небо, білі хмари, манлива до себе річка – все це так сподобалося Петьці, що він швидко забув про місто.

У героя на обличчі розгладилися зморшки, в очах з’явився вогник – він був щасливий! Петька щодня намагався якомога швидше поїсти, тому що у нього було багато справ: скупатися в річці, пограти з приятелем Митею, порибалити на березі річки.

Порівнявши два світу, можна сміливо стверджувати, що світ дачі підходить для дитини набагато більше, ніж світ міста.

Світ міста в оповіданні байдужий до дітей, адже там заробляють гроші, а потім їх пропивають і прогулюють. А світ дачі – то найкраще місце, тихе й безтурботне, безпечне для дитини.

В кінці перемагає світ міста, куди повертається Петька. Місто знову поглинув його, як маленьку жертву.

Письменник показує, що проблема дітей, позбавлених дитинства, з’являється з-за байдужості суспільства і держави.