Образи ворогів народу в романі Шолохова «Піднята цілина»

Михайло Олександрович Шолохов у своїх романах змалював життя російського народу на початку 20 століття, причому зробив це неупереджено, правдиво і об’єктивно. Автор ніколи не займався тим, що звеличував одних героїв, а інших, навпаки, принижал. І все ж він не міг ні показати на сторінках «Піднятої цілини» тих, хто був противником нового укладу і, відповідно, влади. На сторінках роману Шолохов яскраво і майстерно показує протистояння комуністів і їх ворогів.

Подивимося ж на образи тих героїв, які виступали проти більшовиків. Це, звичайно ж, Яків Лукич Островнов. Життя цієї людини розділилася на дві складові: до і після. Тепер він бачить тільки один сенс – боротьба з прийшли новими порядками. Радянська влада – величезне зло, вона позбавила Якова Лукича всіх надій, зруйнувала його мрії.

Заради досягнення своєї мети і позбавлення від ненависних комуністів Островнов готовий навіть піти на підлість. Так що підлість? Він і вбивство з легкістю може зробити, якщо знадобиться. Показовим у цьому відношенні його вчинок, коли він, боячись викриття, зчиняє жорстоку розправу над рідною матір’ю. Бажання врятувати власну «шкуру» переважило все інше.

У романі ми бачимо не тільки негативні сторони цього героя, але й позитивні. Але все ж негативного в ньому більше. Цей чоловік геть позбавлений душевних переживань. Він егоїстичний і жорстокий. Ситуація з матір’ю, коли він забороняє дружині давати їй їсти й пити просто жахлива. Трагізм її підсилюється ще і за рахунок того, як бідна жінка думає про свого сина. Адже вона у своєї сліпої любові не помічає його недоліків, вважаючи, що виростила гарної людини, яка багато вміє.

В кінцевому підсумку мати вмирає від голоду. І, нарешті, ми бачимо каяття Островнова. Тільки ось вже пізно, і нічого змінити не вийде. Тепер Якову Лукичу до кінця днів своїх доведеться з цим жити.

Дивіться також:  Смерть Аксіньі (аналіз епізоду з роману Шолохова «Тихий Дон»)

Є і ще один ворог народу – Олександр Половців. Його характер зовсім інший. Натура героя далека від цілісності, навіть, швидше, дуже суперечлива. З одного боку, він любить тварин, особливу прихильність відчуває до кішок і коней. Крім цього, Олександр обожнює маленьких дітей і насилу переносить їх сльози. З іншого ж – ми бачимо героя в момент розправи над Хопровым і його дружиною. І цей вчинок абсолютно не в’яжеться з тим чоловіком, який радіє дітям і благоволить до тварин. Цинічність героя автор підкреслює описом поведінки Половцева після скоєного вбивства, він залишається холоднокровним і спокійним, веде себе так, ніби нічого й не сталося.

Варто назвати і ще одного героя антирадянського табору – Лятьевского. Він іронічно дивиться на всі старання товаришів скинути більшовиків. Лятьевский подл, егоїстичний і жорстокий, його натура далека від благородства. Такої поведінки та ставлення до людей письменник не може прийняти, Шолохов вважає, що їм взагалі немає місця в суспільстві. І хоча він не нав’язує нам своєї думки, отже ми всі прекрасно розуміємо самі.