У казці Одоєвського «Мороз Іванович» показаний позитивний образ Рукодільниці. Рукодільниця, це звичайна сільська дівчинка віком від десяти до дванадцяти років. Але, незважаючи на свій юний вік, вона дуже самостійна і працьовита. Автор показує, що саме ця дівчинка і займається господарством та іншими домашніми справами.
В житті вона веде себе так само, як і в побуті. Дівчинка дуже сумлінна та відповідальна. Вона готова вдосконалювати себе і виправляти за собою помилки. Звичайно, як і інші діти, в ній присутній страх перед чимось новим, проте вона готова до боротьби з ним. Автор це помічає в казці, коли у дівчини в колодязі «потопає» відро.
Рукодільниця не відразу вирушає за «пропажею», а спочатку скаржиться своїй няні. Але жінка розсердилася на те, що дівчинка так недбало поставилася до речі, і в покарання відправляє Рукодельницу повернути втрачене.
Дівчата нічого не залишалося, як підкоритися. Вона відчуває за собою провину, тому пірнає в колодязь, назустріч невідомості.
Навіть опинившись у незнайомому місці, Рукодільниця не розгубила людських якостей, і приходить на допомогу всім нужденним. Вона допомагає і печі, і яблоньке, а вони в нагороду пригощають рятівницю. На прикладі цього, автор показує юному читачеві, що будь-яке добро зроблене людиною, рано чи пізно, обов’язково буде винагороджено.
Зустрівши Мороза Івановича, дівчинка, щоб повернути своє відро погодилася «пожертвувати» собою і своїм часом. Вона залишилася «гостювати» в будинку старого і прислужувати йому. Рукодільниця всі доручення старця виконувала на совість. Вона і збивала перину, і зашивала дідове сукню, і готувала обід.
Раніше, говорилося про те, що Рукодельницу виховувала няня. Можливо, вона і привчала дівчинку до «домоводства» з ранніх років. Автор не робить на це акцент. Адже в той час, діти, які залишилися без батьків, раніше починали приступати до дорослих обов’язків.
Прослуживши Морозу Івановичу обумовлених три дні, дівчинка повертається додому. Старий нагородив її за працю, повернувши їй відро. Крім цього він дав дівчинці грошей і дорогоцінний камінь. Вже дуже йому довелося по душі її ставлення до справі, доброта і порядність.
Коли рукодільниця повернулася додому, практично всі зраділи її повернення. Няня ставила її в приклад Ледарці, а та в свою чергу заздрила.
Для рукодільниці, візит до Морозу Івановичу, став справжнім випробуванням. Але завдяки своїй доброті до оточуючих, чесності і добросовісності, вона з ним успішно впоралася.
Дівчинка винесла для себе корисні висновки. Вона тепер ще обережніше стане ставитися до речей, шанувати старість і поважати власний працю. Адже дідусь показав, що будь-яка дія обов’язково повинно заохочуватися, а самопожертва повинне бути виправдане.
На прикладі образу Рукодільниці, автор вчить підростаюче покоління, з повагою ставитися до справи і обов’язково доводити його до кінця, яким би важкому на перший погляд, воно не здавалося. Адже тільки за виконану роботу, буде призначена нагорода.
