«Князь Срібний. Повість часів Івана Грозного» — короткий зміст для читацького щоденника

Дата заснування: 1863.

Жанр: історичний роман.

Тема: епоха Івана Грозного.

Ідея: під час загального свавілля і безкарності різко виділяються чесні і справедливі люди.

Проблематика. Можна зберегти людську гідність під загрозою смертної кари?

Основні герої: Н.Р. Срібний, Іван Грозний, Морозов, Олена, Ванька Перстень.

Сюжет. У 1565 р. князь Микита Романович Срібний повертався в Москву. Князь хоробро бився на війні з Литвою і заслужив величезну повагу.

Срібний нічого не знав про введеної Іваном Грозним опричнине. Поруч знаходилася село, на яку в цей час був здійснений набіг опричників. Князь зі своїми людьми розгромив зграю, керовану Митькой Хом’яком, і наказав всіх висікти. Він звільнив полонених, серед яких був отаман Ванька Перстень.

У Москві Срібний був вражений при вигляді безлічі п’яних людей, що називають себе опричниками. Князь віз грамоту до боярина Морозова. Його гріла думка про близьку зустріч зі своєю коханою — Оленою Дмитрівною. Срібний не знав, що Олена, побоюючись домагань царського улюбленця князя Вяземського, вийшла заміж за Морозова.

Морозов розповів Срібному про всі жахи опричнини і порадив не їхати до царя, а сховатися на час у нього. Князь не погодився.

Грізний з пошаною прийняв Срібного в Олександрівській слободі. Але під час бенкету прискакав Хом’як і вказав на свого кривдника. Цар наказав стратити Срібного, але в останній момент за нього заступився Борис Годунов.

Малюта Скуратов обмовив перед царем царевича Івана. Грозний наказав убити власного сина. Тільки втручання Срібного та Перстня врятувало царевича.

На бенкеті цар порадив В’яземському викрасти Єлену. Князь приїхав до Морозову нібито з прощенням від Грозного. Тут же був і Срібний. Після бенкету опричники дістали зброю і почали грабувати й палити боярський дім. Срібний захищав Морозова, але був узятий у полон. Вяземський схопив Олену і поодинці помчав з нею в укриття. Він сильно ослаб від ран і втратив свідомість. Кінь виніс жінку до старому млині, де її вкрив мельник. Сюди ж незабаром слуги привезли стікаючого кров’ю В’яземського.

Дивіться також:  Допетровська епоха в романі Толстого «Петро Перший»

Ванька Перстень з двома спільниками прикинулись жебраками мандрівниками й змогли звільнити Срібного. Розбійники вимагали від князя очолити похід на Олександрівську слободу. Срібний майже зважився на це, але дізнався про набіг татар на руську землю. Микита Романович зумів захопити розбійників напасти на бусурманів. Татари були вщент розбиті.

Срібний і велика частина розбійників вирішили йти прямо до Грізного, сподіваючись, що своєю перемогою над татарами вони заслужили прощення. Перстень і силач Митька пішли удвох.

Через два місяці Морозів прибув до царя з скаргою на напад опричників. Вяземський запевняв, що боярин сам напав на нього. Грозний вирішив, що правда відкриється на чесному поєдинку. На це видовище зібралося безліч народу. В’яземському раптово стало погано, і він попросив у царя дозволу замінити його іншим бійцем. Ним став опричник Хом’як. Морозову було соромно битися з ним. Він теж попросив заміни. Зголосився розбійник Митька, який взяв собі в зброю голоблю. Оглушивши Хом’яка, Митька накинувся на нього і задушив, перш ніж його встигли відтягнути. Цар заявив, що Морозов довів свою правоту, а Вяземського наказав схопити для страти.

Морозов прибув в Олександрівську слободу і був зустрінутий з пошаною. Але цар просто грав з ним. Він «нагородив» знатного боярина блазнівським нарядом. Морозов підкорився силі, але висловив цареві всі свої потаємні думки про вбивства і грабежі невинних людей. Боярин був також засуджений до страти.

Грозний вирішив влаштувати небувалу масову страту. Народ на площу зганяли силою. Засуджених до страти було близько 300 осіб. «Легкої» смертю загинув лише боярин Морозов, якому відрубали голову. Решта повинні були померти в страшних муках.

Іван Грозний трохи заспокоївся після цієї страшної страти. Він простив князя Срібного і прийшли з ним колишніх розбійників. Князь попросив відправити його з людьми нести службу на далеких заставах. Микита Романович домігся того, чого хотів. Лише одне затьмарювало радість князя. Дивом врятувалася Олена, дізнавшись про страту Морозова, постриглася в черниці під ім’ям Євдокії.

Дивіться також:  Петровська епоха в романі Толстого «Петро Перший»

Цар дізнався про долю Срібного через довгих 17 років. Приїхали до нього посли від отамана Єрмака. Один із них розповів, що Микита Романович загинув у бою з татарами.

Відгук про твір. Роман А. К. Толстого «Князь Срібний» дуже точно передає атмосферу епохи Івана Грозного. Поряд з вигаданими персонажами (Срібний, Морозов) описані реальні історичні особи. Письменник провів велику роботу, використовуючи історичні джерела, етнографічні та фольклорні дані.