Важко не погодитися з твердженням, що байдужість «роз’їдає душу» людини. Байдужість — це смерть душі, а смерті супроводжує розкладання. В байдужому людині немає співчуття, прагнення допомогти, його хвилюють лише власні проблеми.
Тема людської байдужості завжди звучала в російській літературі.
Показовий розповідь А. П. Чехова «Іонич», в якому розповідається про доктора Старцеве. На початку розповіді доктор постає перед читачем молодим, повним сил людиною. Старцев переживає закоханість у молоденьку дівчину і робить їй пропозицію, але отримує відмову. Після триденних страждань Старців вирішує, що все це було надто клопітно, і заспокоюється. Прагнення до спокою поступово робить його байдужим. Дмитро Старцев розповнів, став злим. А адже був доброю і чуйною доктором. Тепер же його цікавлять тільки гроші. На початку шляху це був молодий доктор, прагне приносити користь людям. Байдужість омертвило душу цієї людини.
В оповіданні А. П. Чехова «Агрус» теж простежується згубний шлях байдужої душі. Микола Іванович мріяв про садибі з аґрусом. Мрія збулася: він купив садибу, засадив її аґрусом. Микола Іванович зажив у своїй ідилії. Зупинившись в мріях на аґрусі, ця людина стає байдужим, душа його гине.
Уражена вірусом байдужості і душа Онєгіна («Євгеній Онєгін» А. С. Пушкіна). Розтративши себе на порожню світське життя, він занудьгував, колишні захоплення вже не пробуджують його інтересу, його хандра викликана байдужістю. Спроби чимось зайнятися, щоб вийти з цього стану не увінчалися успіхом через огиду до праці.
У стані байдужості перебувають і герої п’єси Горького «На дні». Вони байдужі один до одного, до світу. З байдужості вони навіть не намагаються вибратися з нічліжки. Звичайно, вони хотіли б жити краще, але внутрішня спустошеність їх скасовує будь-які зусилля змінити ситуацію.
Отже, байдужість породжує байдужість людини до чужих проблем, веде до апатії, знищує інтерес до життя. Байдужість не розрізняє добро і зло і може послужити джерелом жахливого вчинку. Воно, дійсно, роз’їдає душу. Максим Горький закликав людей не бути байдужими, говорив про смертоносности байдужості для душі.
