«Пісня про Віщого Олега» – чудова балада Олександра Пушкіна, що представляє історичну і художню цінність. Поет завжди цікавився історичним минулим Русі, тому не залишився байдужим до оповідання в літописі про віщого Олега, мудрого київському князеві. Олександр Пушкін написав баладу під час своєї вимушеної посилання. Тому в творі він зачіпає важливу для себе проблему свободи людини-творця.
У баладі є два головних образу – київський князь Олег, якого називали віщим, і чарівник, таємничий старець. Автор підкреслює мудрість обох персонажів. Князь відрізнявся великим розумом, адже міг легко передбачити хід військових подій. Його почали називати віщим після випадку на війні з греками. Коли греки зрозуміли, що програють, то вирішили піти на хитрість. Князю були подані страви, в яких була отрута. Олег не прийняв їх, здогадавшись про підступний план. З тих пір князя стали називати віщим, тобто таким, що може передбачити події. Однак у своєму герої автор бачить і слабкі сторони. Він зарозумілий, адже звик до преклонению. Зарозумілість і самовпевненість завадять князю побороти долю.
Князь Олег зустрічає на своєму шляху старця, який таємничо з’являється з лісу. Він не звичайна людина, а чарівник. Тому Олег запитує у нього про свою долю. Але надмірно самовпевнений князь бажає чути лише те, що йому вигідно. І він звик до того, що всі бояться говорити йому правду. Однак чарівник запевняє, що не боїться земних владик, тому говорить правду про сумну долю Олега.
Мудрість старця в його проникливих словах і ставленні до світу, до людей. Він людина, підвладний лише Перуну, але ніяк не людям. Чарівник сміливо заявляє, що не боїться владик і не потребує їх дари. Свою мову він називає правдивим, вільним, віщим. Чарівник не випадково з’являється перед князем. Він, натхненний знанням, застерігає Олега, розповідаючи про його долю. Вірить йому князь, дякує за правду?
Ні, великий владика засмучений словами мудреця і навіть не проявляє до нього поваги. І хоча герой застерігає себе від небезпеки, позбавляючись від вірного коня, він все одно не зраджує своєї долі. Дізнавшись про те, що коня немає, Олег сміється, згадуючи слова чарівника, називаючи його за очі дурним старим. В результаті Олега спіткати сумна доля, адже він по-справжньому так і не повірив мудрому волхва.
В образі чарівника в баладі «Пісня про Віщого Олега» Олександр Пушкін зобразив творчого вільної людини, такого, яким він був сам.
