Олена – дружина Віктора Дмитрієва в повісті Трифонова «Обмін». Автор описує її, як безпринципну і цілеспрямовану жінку. Адже заради досягнення поставленого завдання, вона готова піти на все, навіть на зраду.
Лена, за допомогою хитрості, повністю підпорядкувала собі волю чоловіка. Вона вміло обходила конфліктні ситуації, але якщо і траплявся суперечка з чоловіком, то саме її слово ставало вирішальним. Віктор багато в чому погоджувався з нею, і свято вірив, що дружина намагається для сім’ї. І це було правдою. Лена все робила для сім’ї, навіть якщо виходило за рамки моралі. Одного разу, з її подачі Дмитрієв поміняв роботу, на яку спочатку хотів влаштуватися його друг.
З-за своєї спритності та завзятості, у жінки були «натягнуті стосунки з Ксенією Федорівною – мамою Віктора Дмитрієва, а так само його сестрою Лорою. Свекруха з засудженням ставилася до дій невістки, і часто докоряла синові, що той теж став уподібнюватися Лук’яновим. Але Лена захищала чоловіка, і говорила, що це була її власна ініціатива.
Вона взагалі для чоловіка була таким собі «щитом». Їй було байдуже думка оточуючих, особливо тих, хто з-за святенництва не зміг нічого домогтися в житті.
Крім сильного і практично «сталевого» характеру, Лена мала аналітичним складом розуму. Вона ретельно підбирала коло спілкування, куди рідко потрапляли «випадкові» люди.
Одним з головних її «союзників» у боротьбі з Дмитриевыми, була її мама. Олена навіть дозволяла їй контролювати Віктора, в її відсутність і допомагати з домашніми справами.
Що ж стосується взаємовідносин з дочкою Наташею, глибоких материнських почуттів, Олена явно не відчувала. Швидше за все, вона й дитину народила, дотримуючись якогось розрахунком. Адже, з народженням дочки Віктор був змушений повністю відмовитися від експериментів зі своєю кар’єрою. Він влаштувався на постійну роботу, яка приносила стабільний дохід. До того ж дочка, була основною гарантією шлюбу. Адже чоловік в таємниці думає про те, що не Олена, а колега Віктора – Тетяни, стала б для нього найкращою супутницею по життю.
Лена не була звикла до розкоші, і завжди задовольнялася тим, що мала. Живучи з чоловіком у гуртожитку, вона не нарікала на долю. Однак коли жінка дізналася, що свекруха смертельно хвора – відразу перейшла до рішучих дій. Потай від Дмитрієва, вона стала підшукувати варіанти обміну житла. Олена розуміла, що іншого варіанту переїхати в більш комфортні умови, може і не випаде. Можливо, це були блюзнірством з її сторони, однак вона в цей момент, думала саме про майбутнє Наташі.
Жінка не злорадствовала свекрухи, вона просто брала ситуацію і чекала підходящий момент для розмови з чоловіком.
Звичайно, вона не була зрозуміла ні Віктором, ні Ксенією Федорівною. Вони дуже шкодували себе і засуджували її за черствість і в якійсь мірі нахабність.
Але Олена не була винною, що життя зробила її саме такою. На відміну від Віктора, який у її відсутність «дивився на сторону», вона до кінця була вірна, і можливо навіть любила його. Жінка повністю «перебудувала» дружина так, щоб їй було комфортно, а до решти, Оленці не було ніякого діла.
У повісті, автор не виправдовує і не засуджує героїню. Проте він не дає їй жодного шансу на те, щоб виправити помилки. Вона ще не в змозі розгледіти в собі «вада», а можливо, і ніколи не зможе цього зробити.
