М. Ю. Лермонтов «Герой нашого часу»
Парадокс, поставлене автором в назву роману, недовго може протримати читача в невіданні. Печорін, без сумніву, особистість, натура, яскрава, цікава, але навіть якщо відкинути його гострий розум і почуття власної переваги, він викликає симпатії читача. У ньому теж були щирі душевні пориви – повернути Віру, кинутися на коліна перед княжною Мері. Але це був би вже інший «герой», зовсім інша історія. Саме тому він душив у собі всі ці пориви серця: залишитися собою і зберегти стійкість розуму було для нього важливіше.
Н.В. Гоголь «Тарас Бульба»
Головна інтрига, головний конфлікт повісті: який же вибір зробить Андрій, яка сторона візьме гору: кохання або почуття патріотизму? Навішувати на нього ярлик зрадника не можна, так як Гоголь спеціально описує нам його з дитинства дуже тонку і вразливу натуру.
Автор робить це свідомо, щоб показати глибину, щирість, як наслідок: моральні почуття героя, без сумніву, викликають у читача співпереживання. Перед ним немає навіть можливості вибору: слухати розум або відкрити своє серце любові: козак без роздумів заради панночки відмовляється від Батьківщини.
Неприйняття рішення сім’єю, жорстоке відплату від руки батька – теж ще одна невирішена проблема розуму і почуттів, адже він не тільки воїн, а й батько.
