В останні роки при написанні підсумкового твору вільні теми користуються більшою популярністю, ніж теми за літературними творами. Все так, адже вічні проблеми є актуальними в будь-якому віці, а порівняти себе з певним персонажем набагато складніше.
Школяру, ще не має за плечима достатньої кількості навичок для повноцінного літературознавчого аналізу, легше і зручніше говорити про проблему загалом. Аргументи з проблем внутрішнього світу людини кожен знаходить свої, а питання про те, до чого прислухатися в складних життєвих ситуаціях – розуму або серця, залишається нерозв’язним вже давним-давно.
Що ж таке моральність?
Якщо розглядати це поняття як звід законів, що відображають моральні принципи, прийняті в суспільстві, то тоді моральність – це прояв розумної волі (адже саме завдяки силі волі ми утримуємо себе від якихось проступків).
Але, в той же час, відчуття внутрішньої моралі кожна людина вбирає з народження, і тоді, відштовхуючись від втілення своєї духовності, моральні почуття стають категорією люблячого і всепрощаючого серця.
До поняття моральності близькі наступні категорії:
- етика;
- мораль;
- ласкаво;
- зло;
- совість.
Буває, що людина стає перед вибором: відпустити себе, кинутися в почуття, як у вир з головою, або ж все-таки приборкати себе, загнати в рамки, жити за велінням моралі, совісті, розуму. Що ж для змученого люблячого серця важливіше? В такі моменти хочеться отримати універсальна відповідь – що важливіше, почуття і розум. Хоча, навіть якщо ми розглянемо приклади зі світової літератури, однозначного трактування в дуелі розум і почуття цитати не підкажуть. Кожен персонаж – лише відображення певної авторської позиції, з якої читач має право як погоджуватися, так і сперечатися.
Важливо! Для твори на вільну, не літературну тему дуже важливо застосування цитат з праць філософів, історичних діячів. Вміння вплітати в канву чужу думку і, пояснюючи її, робити її своєю – корисний навик ерудовану людину.
Твір на тему конфлікту розуму і серця можна написати, спираючись на багато твори зарубіжної та російської літератури. Їх перелік може бути, наприклад, таким:
- А. С. Пушкін «Євгеній Онєгін»;
- М. Ю. Лермонтов «Герой нашого часу»;
- Н.В. Гоголь «Тарас Бульба»;
- Л. Н. Толстой «Війна і мир»;
- А. В. Купріна «Олеся»;
- Б. Л. Пастернак «Доктор Живаго».
А. С. Пушкін «Євгеній Онєгін»
Тетяна Ларіна в романі – відображення исконно русской мудрості, широти натури, щирих почуттів, а також один з небагатьох прикладів розташовує до себе жертовної жіночої душі.
Люблячи в Онєгіні всі, навіть його недоліки, вона залишається вірною своєму чоловікові, з яким дала клятву перед богом. Тут переможець – це розум. Вибір шляху страждання через очищення не можна вважати покаранням для неї самої.
Швидше, подорослішавши, вона стала доказом важливості людського в людях: ті найвищі моральні підвалини повинні брати верх над тваринами страхами, інстинктами. Чи змогла б вона бути щасливою з чоловіком, який нудьги вбив іншої людини?.. Хоч спочатку, до настання всіх трагічних подій, що змінили як головних персонажів, так хід їх життя взагалі, щастя все-таки було можливо.
М. Ю. Лермонтов «Герой нашого часу»
Парадокс, поставлене автором в назву роману, недовго може протримати читача в невіданні. Печорін, без сумніву, особистість, натура, яскрава, цікава, але навіть якщо відкинути його гострий розум і почуття власної переваги, він викликає симпатії читача. У ньому теж були щирі душевні пориви – повернути Віру, кинутися на коліна перед княжною Мері. Але це був би вже інший «герой», зовсім інша історія. Саме тому він душив у собі всі ці пориви серця: залишитися собою і зберегти стійкість розуму було для нього важливіше.
Н.В. Гоголь «Тарас Бульба»
Головна інтрига, головний конфлікт повісті: який же вибір зробить Андрій, яка сторона візьме гору: кохання або почуття патріотизму? Навішувати на нього ярлик зрадника не можна, так як Гоголь спеціально описує нам його з дитинства дуже тонку і вразливу натуру.
Автор робить це свідомо, щоб показати глибину, щирість, як наслідок: моральні почуття героя, без сумніву, викликають у читача співпереживання. Перед ним немає навіть можливості вибору: слухати розум або відкрити своє серце любові: козак без роздумів заради панночки відмовляється від Батьківщини.
Неприйняття рішення сім’єю, жорстоке відплату від руки батька – теж ще одна невирішена проблема розуму і почуттів, адже він не тільки воїн, а й батько.
Л. Н. Толстой «Війна і мир»
Розглядаючи образ Наташі Ростової, неможливий питання «що важливіше?», тому що розум і почуття однаково їй чужі. Жоден шкільний твір не обходиться без теми, присвяченої їй – ідеальної жінки, матері, коханої героїні Толстого. Але якщо прибрати суб’єктивізм, спробувати проаналізувати вчинки персонажа з точки зору психології, ми побачимо, що вся її поривчастість – це переважання інстинктів. Навіть аморальна на перший погляд Елен Курагина по суті виявляється більш цілісною особистістю, адже вона підносить себе суспільству такою, яка є, не претендуючи на звання морального еталона. Наташа живе одним днем, зневажає все святе, знецінює почуття, щирість, мрію.
А. В. Купріна «Олеся»
Природна, народна, кришталево чиста душа Олесі – це квінтесенція щирості, такого рідкісного в жінках якості. Знову ж дилема: з самої першої зустрічі, після ворожіння, вона вже знала все, що буде далі.
Розум в даній ситуації міг би змусити виключити цю людину зі свого життя, але почуття взяли гору. Це можна вважати продовженням тургенєвській думки про те, що щастя не буває вчорашнього часу.
В ім’я своєї любові і короткої миті щастя вона наважилася навіть прийти до церкви, знову ж таки, знаючи, що накличе на себе біду. Розум над поривчастим жіночим серцем не владний.
Б. Л. Пастернак «Доктор Живаго»
Розглядаючи образ Юрія Живаго, не можна однозначно сказати, що є визначальним у розумінні героя (відчуття чи розум), тому що його персонаж поєднує в собі на перший погляд непоєднуване – професію лікаря і душу поета. Любов до жінок (до кожної – своя) його підносить і виховує. Якою б сильною не була пристрасть до Скрині, почуття обов’язку і любов до сім’ї поміщають його в ті самі лещата моральності, які розташовують читача співпереживати, а не засуджувати. Складні перипетії долі, прихильність різними напрямками швидше є просто наслідком впливу складного часу на життя героя. Адже не випадково все пережите зробило його сорокарічним старим. Але духовно він, навіть пройшовши через все, залишився чистим.
Жанрові особливості твору на вільну тему
Жанр есе для підсумкового твору гарний тим, що дає учневі можливість не заганяти себе в рамки, шаблони, залишає можливість для самовираження і творчості. На відміну від звичайного літературного твору тут не може бути неправильного думки, є право власної трактування будь-якого героя.
Увага! Тут набагато важливіше висловлення свого особистого ставлення, прийняття або ж навпаки неприйняття вчинків. Особливо цінується вміння поставити себе на місце героя і спроба відповіді на запитання «а що б я зробив, будучи на його місці?».
Обираючи тему підсумкового твору, відштовхуйтеся від свого життєвого досвіду. Не забувайте крім літературних прикладів брати приклади з реального життя. Це буде кращим доказом того, що класична література дійсно актуальна крізь століття, і поки існує вічна проблема моральності і моралі, вибору між почуттям і розумом, людина залишається людиною.
Твір на тему «Розум і почуття»
Розбираємо твір «Розум і почуття»
