В останні роки при написанні підсумкового твору вільні теми користуються більшою популярністю, ніж теми за літературними творами. Все так, адже вічні проблеми є актуальними в будь-якому віці, а порівняти себе з певним персонажем набагато складніше.
Школяру, ще не має за плечима достатньої кількості навичок для повноцінного літературознавчого аналізу, легше і зручніше говорити про проблему загалом. Аргументи з проблем внутрішнього світу людини кожен знаходить свої, а питання про те, до чого прислухатися в складних життєвих ситуаціях – розуму або серця, залишається нерозв’язним вже давним-давно.
Що ж таке моральність?
Якщо розглядати це поняття як звід законів, що відображають моральні принципи, прийняті в суспільстві, то тоді моральність – це прояв розумної волі (адже саме завдяки силі волі ми утримуємо себе від якихось проступків).
Але, в той же час, відчуття внутрішньої моралі кожна людина вбирає з народження, і тоді, відштовхуючись від втілення своєї духовності, моральні почуття стають категорією люблячого і всепрощаючого серця.
До поняття моральності близькі наступні категорії:
- етика;
- мораль;
- ласкаво;
- зло;
- совість.
Буває, що людина стає перед вибором: відпустити себе, кинутися в почуття, як у вир з головою, або ж все-таки приборкати себе, загнати в рамки, жити за велінням моралі, совісті, розуму. Що ж для змученого люблячого серця важливіше? В такі моменти хочеться отримати універсальна відповідь – що важливіше, почуття і розум. Хоча, навіть якщо ми розглянемо приклади зі світової літератури, однозначного трактування в дуелі розум і почуття цитати не підкажуть. Кожен персонаж – лише відображення певної авторської позиції, з якої читач має право як погоджуватися, так і сперечатися.
Важливо! Для твори на вільну, не літературну тему дуже важливо застосування цитат з праць філософів, історичних діячів. Вміння вплітати в канву чужу думку і, пояснюючи її, робити її своєю – корисний навик ерудовану людину.
Твір на тему конфлікту розуму і серця можна написати, спираючись на багато твори зарубіжної та російської літератури. Їх перелік може бути, наприклад, таким:
- А. С. Пушкін «Євгеній Онєгін»;
- М. Ю. Лермонтов «Герой нашого часу»;
- Н.В. Гоголь «Тарас Бульба»;
- Л. Н. Толстой «Війна і мир»;
- А. В. Купріна «Олеся»;
- Б. Л. Пастернак «Доктор Живаго».
