Родоначальник реалізму
Звання родоначальника цього напряму у вітчизняній літературі було по праву присуджено Олександру Сергійовичу Пушкіну. Він загальновизнаний основоположник реалізму в Росії. «Борис Годунов» і «Євгеній Онєгін» вважаються яскравим прикладом реалізму у вітчизняній літературі тих часів. Також відрізняють зразками стали такі твори Олександра Сергійовича, як «Повісті Бєлкіна» і «Капітанська дочка».
У мистецьких творах Пушкіна поступово починає розвиватися класичний реалізм. Зображення особистості кожного героя письменника всесторонен в прагненні описати складність його внутрішнього світу і стану душі, які розкриваються дуже гармонійно. Відтворення переживань окремої особистості, її морального обличчя допомагає Пушкіну подолати властиві иррационализму свавілля опису пристрастей.
Герої А. С. Пушкіна виступають перед читачами з відкритими сторонами своєї істоти. Письменник приділяє особливу увагу опису сторін людського внутрішнього світу, зображує героя в процесі розвитку і становлення його особистості, які впливають на дійсність суспільства і навколишнього середовища. Цьому послужило його усвідомлення в необхідності зображення конкретного історично-національної своєрідності в рисах народу.
Увага! Реальність у зображенні Пушкіна збирає в собі точне конкретне зображення деталей не тільки внутрішнього світу певного персонажа, але і світу, який його оточує, включаючи в себе його детальне узагальнення.
