Реалізм у творах вітчизняних
У Росії його розвиток почався 1830-х роках і стало наслідком конфліктної обстановки в різних сферах суспільства, протиріччя вищих чинів і звичайного народу. Письменники стали звертатися до актуальних проблем свого часу.
Таким чином починається швидкий розвиток нового жанру – реалістичного роману, в якому, як правило, описували тяжке життя простого народу, їх труднощі і проблеми.
Початковим етапом розвитку реалістичного напряму в російській літературі є «натуральна школа». У період «натуральної школи» літературні твори більшою мірою прагнули до опису положення героя в суспільстві, його приналежності до якого-небудь роду професії. Серед усіх жанрів провідне місце займав фізіологічний нарис.
У 1850-1900-х роках реалізм став називатися критичним, так як головною метою стала критика того, що відбувається, відносини між певною особою та сферами суспільства. Розглядалися такі питання, як: міра впливу суспільства на життя окремої людини; дії, здатні змінити людину і навколишній світ; причина відсутності щастя в людському житті.
Реалізм у творах вітчизняних
Цей літературний напрям стало дуже популярним у вітчизняній літературі, так як російські письменники змогли зробити світову жанрову систему більш багатою. Виникли твори з поглибленими питаннями філософії і моралі.
В. С. Тургенєв створив ідеологічний тип героїв, характер, особистість і внутрішній стан якого безпосередньо залежало від оцінювання автором світогляду, знаходження певного сенсу в концепціях їх філософії. Такі герої підвладні ідеям, яким слідують до самого кінця, розвиваючи їх як можна сильніше.
У творах Л. Н. Толстого розвивається в період життя персонажа система ідей визначає форму його взаємодії з навколишньою дійсністю, залежить від моральності і особистих характеристик героїв твору.
