Образи природи і головний герой роману «Доктор Живаго» – Юрій Живаго – нерозривно пов’язані впродовж усього тексту твору. Борис Пастернак вміло вплів природу в життя свого героя. Вона була стержнем душі Юрія Андрійовича.
Спостерігаючи за природними пейзажами, настрій героя могло змінюватися, а потім впливати і на подальші вчинки чоловіка. Спогади з дитинства, де Юра був нерозривно пов’язаний з природою, захоплений її красою і видами, змушують героя просто розчинятися в навколишніх явищах.
Зовнішній світ Юрій порівнював з густим і непрохідним лісом, в якому живе Бог, будучи звичайним пастухом. Християнські мотиви неодноразово переплітаються з живими рослинними образами. Наприклад, нехай Ісуса в царство мертвих був з усіх боків встелений квітами.
Період громадянської війни помутнил розум людей, які зовсім перестали вірити в Бога, помічати красу навколишньої природи. Юрій Живаго зміг зберегти в собі природне потяг з допомогою любові до прекрасної жінки – Ларі.
У рядках роману неодноразово помічений той факт, що відносинам Юрія та Лариси раділо все живе навколо – і земля під ногами і небо над головами. Пастернак неодноразово порівнює героїню з лебедем або з горобиною. Жінка стала втіленням самої природи для головного героя, саме з цієї причини Юрій постійно тягнувся, прагнув до спілкування з нею. І перебуваючи поруч, Живаго знаходив спокій, розчинявся в прекрасною жіночій натурі, як колись раніше, в дитинстві, під час перебування в густому і безтурботному лісі. І лише така єдність з природою дозволяло Живаго залишатися творчим і талановитим людиною.
На сторінках роману читач може спостерігати не тільки за внутрішнім впливом природних явище, а і за їх зовнішнім проявом. У багатьох ситуаціях, картини природи могли передбачити майбутнє, підготувати читача до радісним або сумним подіям. Саме в таких особливостях написання творів і полягав талант цього поета і прозаїка – Бориса Леонідовича Пастернака.
