Особливості ведення зовнішньої політики
Спочатку при дворі було заявлено про те, що стосовно Франції буде дотримуватися нейтралітету. Він завжди мріяв, що вести війни буде виключно з метою оборони. Проте був противником революційних настроїв цієї країни. З такими країнами, як Швеція, Данія і Пруссія, були укладені дружні відносини, що стало результатом створення антифранцузької коаліції у складі:
- Росії,
- Неаполітанського королівства,
- Австрії,
- Англії.
В Італії полководець А. В. Суворов очолив вітчизняний експедиційний корпус. Всього лише за півроку він здобув перемогу в Італії над французькими військами, після чого увійшов до Швеції, де прилучився до корпусу генерала А. М. Римського-Корсакова.
У той же період ескадра Ф. Ф. Ушакова домоглася кількох морських перемог, в результаті чого Іонічні острови стали вільними. Однак російсько-англійський корпус, знаходиться в Голландії, досягти намічених планів не зміг, внаслідок чого повернувся. При цьому тільки союзники Росії пожали плоди перемог над Наполеоном, що стало причиною розриву союзницьких зв’язків з Австрією і Англією. Імператор, який мав обурення з-за позиції Англії, вирішив зблизитися з Францією.
