Як розвивалися події
В історіографії повстання іменується не бунт, а селянська війна під проводом Омеляна Пугачова, що не зовсім вірно, так як участь у бунті брали яїцькі козаки, селянство було задіяно в допоміжних силах і забезпечувало повсталих припасами та фуражем. І головною рушійною силою народного руху стали переселенці з центральної частини країни, пожалуваних багатьма правами. Козаки могли до певного часу безперешкодно добувати і продавати сіль, носити на армійській службі бороди.
З часом ці привілеї стали активно порушуватися місцевою владою – видобуток і приватна продаж солі була заборонена (оголошена повна державна монополія на цей вид діяльності), починалося формування полків кінноти за європейським зразком, що тягло за собою введення єдиної уніформи і відмова від бороди. Все це вилилося в низку невеликих повстань в козацьких містечках, згодом пригнічених владою. Частина козаків була вбита, інша заслана в Сибір, частина була приведена до повторної присяги. Тим не менш, це не охолодило запал гордих козаків, які почали готувати повстання і підшукувати підходящу кандидатуру ватажка.
Така людина незабаром знайшовся і очолив бунт. Звали його Омелян Пугачов, він сам був родом з Донських козаків. Скориставшись зручним моментом, після ряду палацових переворотів, цей персонаж став іменувати себе дивом вижив Імператором Петром Третім, що дозволило в ході повстання заручитися підтримкою великого числа прихильників.
Підвіз гармат Пугачову
Як проходило повстання Пугачова коротко. Рух війська під проводом Омеляна Пугачова почалося з походу на Бударінскій форпост, який представляв собою погано укріплене поселення з нечисленним гарнізоном. Досвідченим козакам протистояли нечисленні загони урядових військ, які не могли чинити гідного опору. Форт упав, і цей факт надав значної популярності нового самозванця серед селянства і малих народів Уралу та Поволжя. Бунт почав швидко поширюватися по території Уралу, Оренбурзької губернії, Прикам’я, Башкирії і Татарстану.
Увага! Пугачов обіцяв виконати всі вимоги верств і національностей, що приєдналися до нього, залучаючи на бік повсталих велика кількість добровольців.
Ряди козаків почали швидко поповнюватися загонами малих народів і угнетаемыми уральськими селянами. Кількість учасників бунту росло, як сніжний ком, і в період з вересня 1772 по березень 1773 військо збільшилася до декількох тисяч добре озброєних і навчених людей. Місцеві влади намагалися робити спроби нейтралізації бунтівників, проте мізерність ресурсів і нечисленність урядових військ не дозволяли ефективно протидіяти.
Сил у влади вистачало лише на утримання кріпостей і форпостів, проте повсталі один за одним захоплювали їх і розширювали територіальну зону свого впливу.
