Повість Василя Бикова «Сотників» – це погляд автора у воєнні та післявоєнні часи на тих, хто з якої-небудь причини опинився в полоні у фашистів або в сталінських таборах.
Ідея написати повість «Сотников» з’явилася в автора після зустрічі з фронтовим товаришем. Биков побачив його серед тих, хто з якихось причин вважався зрадником. Автора дуже здивувало, чому той опинився в їх числі. І тоді його колишній товариш по службі, розповів йому свою історію.
Чоловік розповів про те, як потрапив у полон до німців. Розповів у подробицях про жорсткі методи тортур, які повсюдно застосовували фашисти. Про тих, хто безсоромно, забувши про всі норми моралі і людяності, ображав, катував, бив, вішав, розстрілював своїх же.
В кінцевому підсумку, фронтового товариша Бикова, теж поставили перед нелегким вибором: або тортури і смерть, або співпрацю з фашистами. Чоловік довго думав, але для нього вибір був очевидний – життя. Він вирішив, що при першому зручному випадку, втече від тих, хто взяв його в «рабство», зробив його катом.
Однак минали дні, місяці, а втекти все не виходило. До того ж, за цей час «накопичилося багато справ, після яких соромно було визнавати себе «не заплямованим». Ось так чоловік і залишився в «прислужників». Так, він не проявляв агресії і відкритої жорстокості по відношенню до полонених. Однак він все одно в їх очах не зміг знайти порозуміння. Вони назавжди залишилися по різну сторону.
У повісті «Сотников» товариш Бикова і був Рибалкою. Автор наділяє героя силою, відвагою, доблестю і честю. Однак, Рибак «ламається» і йде на компроміс зі своєю совістю, коли вибір робиться між життям і смертю.
Так, персонаж Бикова вибирає існування. Він планує здійснити втечу, але рівно до того моменту, поки його не заганяють у жорсткі рамки. Тепер він всього лише зрадник батьківщини, і повинен відповідати замість «є» – «я воль». А якщо і втекти, то свій військовий трибунал і посадить в табір. Та й чи вдасться втекти?
Персонаж Бикова, як і його колишній товариш по службі, стали ворогами для обох сторін. Точніше сказати, для фашистів вони в душі залишилися ворогами, а для свого військового начальства – на ділі.
Ситуація жахлива ще й тим, що свідомість не хоче погоджуватися з тим, що відбувається. Людина постійно знаходиться в боротьбі з самим собою і зі своєю совістю. Так, були і ті, хто перейшов на бік німців добровільно. І у них не було таких глобальних проблем.
На прикладі поліцаїв Стася, Порнова і Будилы, автор показує, як почували себе ті, хто «здався без бою». Биков проводить незриму лінію між ними, і показує, що Рибаку ніколи не стати таким нелюдським, як, наприклад, те ж Будила. Перед цим катом не ставилося вибір між життям і смертю. Чоловік просто спочатку вирішив, що бути прислужником фашистів набагато практичніше.
Прочитавши повість, стає зрозуміло, що автор не вважає Рибака зрадником. Він швидше співчуває йому, адже невідомо хто і як надійде коли зайде мова про власне життя. А справжні зрадники це поліцаї, які в гонитві за грошима і ситим життям «продали» родіну.
