Слово людини не завжди відображає його внутрішній зміст. Багато слова говоряться зі зла і не є правдивими. Вчинки людина робить вже усвідомлено, підходячи до них з розважливістю та щирими емоціями. Тільки своїми вчинками людина може показати своє істинне обличчя та наміри. Говорити можна багато всього, але слова повинні бути підтверджені справами. Багато людей намагаються криком добитися правди або довести свою правоту, але гучність мови не показник достовірності слів. Крик – це захисна реакція, коли вже не вистачає аргументів.
Щоб уникнути таких ситуацій, необхідно діяти. Ні одне слово не зрівняється з вчинком. Література наповнена такими прикладами. Ще в російських народних казках містився сюжет про вчинки людей і про те, що краще зробити, а не говорити про це.
Тема важливості вчинків піднімається в оповіданні Горького «Легенда про Данко». Населення втраченої села вже втратила віру в те, що вони виберуться з своєї місцевості, яка була занурена в морок. І з кожним днем темрява все більше захоплювала це місце. Вечорами місцеві жителі вели розмови про те, що треба вибиратися, що їм страшно і потрібно шукати вихід з цього страшного місця. Але Данко зважився на вчинок, зібравши народ, вони вирушили шукати нову землю. Історія його відважного вчинку закінчилася тим, що він вирвав серце з грудей і висвітлив їм шлях.
Мораль цього прикладу така: поки люди розмовляли про те, що треба вибиратися, Данко прийшов і зробив вчинок, не розповідаючи нікому про свої наміри, не обіцяючи їм нічого, і люди пішли за ним. Люди готові вірити вчинками, а не словами.
Таким чином, тихі вчинки, вчинені без красномовства, набагато ефективніше просторікувань. Адже рано чи пізно, слова потрібно буде підтвердити, а людина, тільки що говорять про них, не зможе нічого зробити.
З дитинства треба вчитися бути людиною дії і бути лаконічним. Один гідний вчинок вагоміше сотні сказаних слів. Майже всі люди, які багато говорять тільки на це здатні. Адже якщо б вони могли діяти, то давно б зробили це, а не відволікалися на балаканину. Це лише спосіб, який відкладає час для вчинку і можна дотягнути до такого, що вже і не потрібно буде діяти. Краще і правильніше – підкріплювати вчинки словами, а не навпаки. Та й то, зробивши правильний вчинок, людина не буде про нього багато говорити, а лише зробить висновки щодо ситуації.
