Слова «великодушність» і «благородство» часто вживають як синоніми. Дійсно, ці поняття близькі, але деякі відмінності між ними все-таки є. Великодушність – це людське якість, яке полягає в умінні жертвувати собою, щоб принести користь іншим. Великодушні люди безкорисливі, вони готові допомагати всім, навіть ворогам. Шляхетність – висока моральність, яка включає і доброту і чесність. По-справжньому благородна людина має бути добродушним.
Сьогодні слово благородний часто вживається в значенні «інтелігентна, витончений». Напевно, це значення пов’язано з тим, що раніше благородними називали людей дворянського походження. Зрозуміло, що дворяни виглядали значно витонченіший простих людей.
Відрізнити благородство від великодушності допоможуть приклади з літератури. Марія з твору «Матір людська» – жінка з доброю душею, вміє жертвувати своїми інтересами, здоров’ям заради інших. Героїня волею долі вижила після нападу німців на її село. Жінка хотіла померти, адже війна забрала у неї все: чоловіка, сина, будинок. Але вона зрозуміла, що не має права позбавляти життя своєї майбутньої дитини. Спочатку вона жила заради нього, потім прихистила дітей, які залишилися без батьків і матерів. Марія не шкодувала себе, змогла підняти на ноги дітей. Нагородою за це стала їх безмежна любов.
Героїню можна вважати великодушною, так як вона подарувала частинку себе абсолютно чужим дітям.
Прикладом шляхетного людини можна вважати вчительку з розповіді Ст. Распутіна «Уроки французького». Твір розповідає історію хлопчика, якому довелося жити в повоєнний час. Люди тоді ледве зводили кінці з кінцями, знемагали від голоду. Головний герой закінчив початкову школу. У п’ятий клас він пішов у райцентрі, який знаходився в 50 кілометрах від його села. Продукти, які надсилала йому мати, швидко закінчувалися: хто-то тягав його їжу. Хлопчик недоїдав, тому йому довелося заробляти гроші нечесним шляхом. Про це дізналася молода вчителька французької мови Лідія Михайлівна. Вона не повела учня до директора, який любив ганьбити провинилися перед усією школою.
Лідія Михайлівна поцікавилася, навіщо хлопцю гроші. Коли дізналася причину, вирішила поселити учня. Жінка зробила все, щоб дитина не відчувала себе ніяково або в боргу. Вона почала грати з хлопчиком на гроші, піддаючись, щоб той думав, що заробив сам. На жаль, про все дізнався директор, і Лідії Михайлівні довелося покинути школу й виїхати на свою малу батьківщину. Але і там жінка не забула про учня.
Лідія Михайлівна – людина, в якій великодушність поєднується з благородством. Жінка володіла високими моральними якостями, вміла жертвувати собою заради іншого.
Таким чином, благородство – поняття ширше великодушності. Великодушні люди не завжди благородні, а ось благородство, як правило, передбачає великодушність.
