Художник – людина, життя якого відзначена високим призначенням. Творці дивляться на навколишній світ дещо інакше, ніж ми, звичайні обивателі. Вони бачать внутрішню красу, духовну сутність, переносять своє розуміння дійсності на полотно і представляють нашій увазі. Відобразити особливості епохи – корисна і потрібна справа. Можливо, не кожен художник на це здатний.
Так, наприклад, головний герой петербурзької повісті Миколи Васильовича Гоголя «Невський проспект», Піскарьов, з головою занурений у творчість, воно ніби надійною бронею, що захищає молоду людину від бруду петербурзької життя. Але ось одного разу вечірньої часом він потрапляє на Невський проспект. І тоді його життя перевертається з ніг на голову. Втративши голову при зустрічі з чарівною незнайомкою, Піскарьов приходить в глибокий відчай, дізнавшись, що дівчина – мешканка публічного будинку. Прорвався кокон, в якому переховувався герой, тепер він не може жити, як раніше і творити. Він роздавлений, слабкий. Світ змінився, деградував. І такого романтику, яким є Піскарьов, в ньому просто немає місця. Художнику не залишається нічого більше, як покінчити життя самогубством.
Але зовсім іншим характером наділений ще один герой у творчості Гоголя – Чартков. Молодий чоловік талановитий і бідний. Тільки він не ховається у свою творчість з головою, як Піскарьов, скоріше навіть навпаки, намагається з його допомогою підкорити навколишній світ, стати модним, відомим і багатим. Він легко вливається в ту епоху, в якій живе. Починається обертатися в світському суспільстві, пише на замовлення. Його твори – яскраве відображення духовної сутності того часу. Та й сам він реальний типового людини свого часу. Він амбітний, не пов’язаний моральними принципами, нетерплячий.
Правда, догоджаючи жагучому бажанням розбагатіти, Чартков втрачає свій талант. Він згасає день від дня. Бачачи талановиті роботи своїх побратимів, художника охоплюють почуття злості і заздрості. Він не розуміє, що ж сталося? Адже все просто і легко пояснити: Чартков пішов на поводу у своїх ницих бажань і пристрастей, він хотів розбагатіти за допомогою таланту. Молодий чоловік забув про душу, про призначення художника. Його закружляло слава, він визнаний і багатий, чого ще бажати? Але ж призначення художника набагато ширше і масштабніше! Чартков помилився і за свої проступки покараний сповна. В кінцевому підсумку молодий художник сходить з розуму.
Таким чином, ми можемо говорити про те, що призначення художника широко і всебічно. Творці повинні показати світ у всіх його проявах, докопатися до самої суті, розкрити сутність. А дрібні або навіть деколи дріб’язкові людські інтереси необхідно відсунути на другий план. Не можна забувати про призначення художника, про те, що він повинен постаратися, хоч в якійсь мірі, відобразити основні моменти епохи, в якій живе.
