Марина Цвєтаєва стала досить відомою поетесою, віршовані роботи якої відомі і по сьогоднішній день. Однак, що їй довелося пережити, щоб досягнути такої слави. У світанок своєї творчості, коли з-під пера творчої руки цієї жінки у світ виходили вірші, їх ніде не публікували. А виною всьому була радянська влада, яка абсолютно відкидала роботи цієї поетеси. Незважаючи на всі ті зусилля, які докладали Марина Цвєтаєва для того, щоб відправити до друку свої роботи, донести їх зміст до людей, у неї нічого не вийшло.
Перебуваючи у відчай, поетеса залишає Росію. Вона переїжджає за кордон, до свого чоловіка Сергія Эфронту. Закордонна життя, безглузда і безідейна, породжує у неї депресію. На тлі таких сумних емоцій і було створено вірш «Туга за батьківщиною!».
Звичайно, Цвєтаєва розуміє, що життя в Росії перетворилася на пекло. Масові репресії, смерті, пригнічення настільки залякали людей, що виживати стало дуже складно. В останні роки перед від’їздом з Росії, Цвєтаєва і сама відчула на собі всі жахи нової влади. Вона поховала свою дочку, яка померла від голоду, вона блукала у пошуках притулку. Спроба виїзду з Росії за кордон не зробила її щасливішою. У рядках вірша читач бачить думка поетеси про те, що їй абсолютно все одно, з яким камінню повертатися додому. Адже її рідний дім зник, він залишився лише у мріях, разом з тим щастям, яке колись було в руках поетеси.
Тепер же, вона перетворилася в звичайну, жорстоку і байдужу жінку. І це найстрашніше. З-за такою похмурою життя, межа спогадів між минулим і сьогоденням стала поступово зникати. Цвєтаєва була переконана, що її свята родина зрадила жінку, що залишила в повній самоті, без самовираження і потреби інших.
У 1941 році Марина Цвєтаєва вирішила розпрощатися зі своїм життям, адже не змогла пережити черговий удар долі, який ще раз підтвердив її безглузде існування. Однак, якщо її поезії живуть і в наші дні, значить, творчість Цвєтаєвої все-таки залишило слід в історії російської літератури.
