Костянтин Миколайович Батюшков – приклад класичної поезії. Батюшков був оцінений своїми сучасниками. Його поезія наповнена філософською мудрістю і психологією.
У вірші «Є насолода в дикості лісів» герой розмірковує наодинці зі своїм власний внутрішнім світом. У творі можна простежити внутрішній світ автора, який виставляється на загальний огляд.
Складається твір з простих, нічим не ускладнених пропозицій. Автор вдається до використання оксюморона і паралелізму. На контрасті поет робить порівняння гармонії і шуму валів.
Ліричний герой спостерігає те, що приховується від інших людей. Герой звертається до матері природи. Саме вона створила все, що існує в світі. Філософські звернення до природи стає кульмінацією вірша. Створене на протиріччях, твір показує конфлікт, який розгортається у внутрішньому світі самого автора. Створювалося вірш на завершальному етапі творчості Костянтина Батюшкова.
Перше речення вірша містить чотири рядки, які легко розбиваються на кілька простих висловлювань. Вони містять у собі принцип паралелізму. Образ світу для читача представлений в якихось елементах: «ліс», «приморський берег». Ліричний герой бачить те, що ховається від більшості людей. Він зливається з навколишньою його дійсністю.
Наступне речення закінчується вигуком. Знак оклику показує апогей всього вірша. Тут є ключова ідея, яку хотів донести автор. Батюшков вдається до протиставлення: близькість людини до природи та любов до близьких людей. Ліричний герой і сам усвідомлює себе частиною світу. Він називає природу матір’ю.
У третьому реченні демонструється природа в ролі володарки. Батюшков намагається донести до читача той факт, що природа стоїть набагато вище людської природи, саме вона направляє життя людей. Тут спостерігається паралелізм синтаксичних конструкцій. Такий прийом допомагає автору акцентувати увагу на тому, що віршованої герою не подобається сьогоднішня життя і життя минула. Автор зіставляє часові форми дієслів. Минулий час демонструє читачеві, що ліричний герой не бачить сенсу в його минулому існування. Читач бачить, що доля ліричного героя не була до нього прихильною. Може бути, саме тому він шукає спасіння і заступництва у матері природи.
У завершальному реченні розкривається те, що природа допомагає відродити душу героя. Однак тут виникає конфлікт між душею ліричного героя між «Я».
Вірш має специфічний малюнок ритму. Тут спостерігається чергування шестистопного та чотиристопного ямба. Найчастіше автор використовує у вірші паралелізм конструкцій. А також протиставлення включені в рамки одного речення. Вірш демонструє протистояння природи і розгубленості людини, а також суперечності всередині світу ліричного героя.
У вірші Батюшкова спостерігаються теми недосконалість земного існування, звернення до вічних цінностей, а також мотиви розчарування в сьогоденні. Такі філософські теми розкривав Костянтин Батюшков в останній період своєї творчості.