Твір-опис за картиною Ст. Е. Попкова «Осінні дощі»

Картина «Осінні дощі» була написана Ст. Попковим в 1974 році. На картині зображений самий відомий російський письменник і поет – А. С. Пушкін, який стоїть на ганку на тлі золотої осені. Здається, що він підводить підсумки минулого літа. Нотки смутку можна помітити на його обличчі, які перегукуються і з загальним змістом картини. Пушкін ж сам любив осінь і відвів для неї особливе місце у своїй творчості. «Сумовита пора! Очей зачарування!» – писав великий поет.

Похмурою часом осінь вважається якраз через дощі, які так майстерно зображені на полотні. Пушкін, наче подумки шукає нові пейзажі. Поет щось видивляється далеко і надихається побаченим. Саме тому Олександр Сергійович так органічно вписався в осінній пейзаж. Навіть вітер розвіває сюртук поета не змусив його зайти в будинок. Він у пошуку нових рим, нового натхнення.

Поет виділяється із загального фону чорним фраком і своїм витонченим, тонким силуетом. Він і є переднім планом картини.

Переходом від переднього плану картини на центральний є ганок, яке усипали жовті листя. На центральному плані ми бачимо сходинки, вони досить великі і призводять до білої лавці. Вона ледве помітна і не відволікає нашу увагу.

На першій ступені зображена калюжа, яка відображає дерева, які стояли по боках тераси. На задньому плані пейзаж російської землі: проходить річка, а за нею поля, які йдуть у гори.

Настрій картини сумне, переважає жовтий колір, але сірість фарб відволікає від загальної картини осені. Картина ніби висловлює прощання Пушкіна з осені, з його улюбленим часом року, а дощ – сльози наслідок смутку. Сірість також додають колони. На одну з них спирається Пушкін.

Вдалині, за рікою, ми можемо розглянути білосніжне тварина. Річка – це символ розділення живої і неживої природи. Ніби осінь за річкою не наступала.

Картина навіює нам сумний настрій не тільки Пушкіна, але і самого художника – це прощальне твір Попкова. Напевно, він хотів закінчити саме цим творінням, тому що осінь була не тільки натхненням для Пушкіна, але і для багатьох інших поетів.

Своєю роботою Попков хотів пробудити у молодих поетів яскраві почуття, щоб вони, надихнувшись, почали творити, стали світовими поетами, майстрами пера. Осінь не тільки пробуджує нові почуття та емоції, розбурхує внутрішній світ, але і встановлює власну гармонію і гармонію з самим собою і навколишнім світом.